Розділ 121. Ланцюг прихованих правд

Темрява складу стала густою, мов чорне оксамитове полотно. Артем, Софія та Марко рухалися серед коробок і стелажів, відчуваючи, як кожен крок відлунює, мов нагадування: вони на ланцюгу прихованих правд, і кожен рух наближає або віддаляє від істини.

— Кожен документ тут — це ланка, — прошепотів Артем. — Ланцюг прихованих правд, який Юра хотів сховати. Якщо зламаємо його — він відкриє все.

Софія уважно переглядала старі папери, що лежали на столах.
— Кожна сторінка, кожен підпис — частина цього ланцюга, — сказала вона. — І якщо ми складімо їх докупи, то зрозуміємо масштаби його обману.

Марко направив камеру на купу контрактів, що валялися на підлозі.
— Ланцюг прихованих правд не завжди очевидний, — промовив він. — Але якщо уважно стежити за зв’язками, можна знайти ключ.

Раптом із дальнього коридору пролунав шум — охоронці Юри наближалися. Серце трьох прискорилося. Вони зрозуміли, що ланцюг правди небезпечний: якщо хтось перерветься, все може зникнути в темряві.

— Рухаємося повільно і тихо, — шепотів Артем. — Не залишайте слідів, кожна ланка важлива.

Софія кивнула і притиснула рюкзак до грудей. Марко мовчки продовжував фіксувати все на камеру.

— Цей ланцюг веде нас до серця складу, — сказав Артем, — і тільки коли ми дійдемо до кінця, правда стане очевидною.

Кожен крок серед коробок і тіней наближав їх до моменту, коли Юра більше не зможе приховати свої дії. Ланцюг прихованих правд тягнувся крізь темряву, і їхні серця відчували, що ось-ось настане момент розкриття.