Розділ 115. Кроки в темряві

Темрява складу стала густішою, і кожен крок Артема, Софії та Марка відлунював у пустих приміщеннях. Кожен звук, навіть найменший, міг видати їхнє місцезнаходження. Це був момент, коли кроки в темряві ставали випробуванням на уважність, холоднокровність і взаємодію.

— Кожен крок у темряві важливий, — прошепотів Артем, обережно ступаючи вперед. — Один необережний рух — і нас можуть помітити.

Софія йшла поруч, відчуваючи, як тремтять руки від напруги, але не дозволяла страху керувати собою.
— Темрява не приховає наших намірів, — промовила вона. — Ми повинні бути точними, зосередженими, кожен крок має сенс.

Марко знімав усе на камеру, уважно стежачи за рухами охорони.
— Кроки в темряві — це не тільки фізична обережність, — сказав він. — Це контроль над емоціями, страхом і невизначеністю.

Раптом здалеку пролунав дзвінкий звук металу — охоронці наближалися. Серце почало битися швидше, а темрява навколо здавалася ще більш густою, щільною.

— Зупинимось на мить, — шепотів Артем. — Дихайте рівно, прислухайтесь. Кожен крок має бути продуманий.

Софія кивнула, відчуваючи, як адреналін прокидає всі відчуття. Вони стояли майже нерухомо, слухаючи скрип підлоги, шелест кроків і відлуння власного дихання.

— Тільки ті, хто відчуває темряву, — промовив Артем, — можуть пройти її і не залишити слідів. Кожен крок веде нас ближче до істини, навіть якщо вона ховається серед тіней.

Вони знову почали рухатись, крок за кроком, тихо і зосереджено, знаючи, що в цьому лабіринті темряви кожна секунда наближає їх до моменту, коли правда стане явною, а Юра перестане контролювати те, що належить правді.