Розділ 114. Шепіт минулого

Склад Юри мовчав, але шепіт минулого відчувався в кожному кроці. Артем, Софія та Марко переглядали купи документів, старі записи, пошарпані блокноти — усе це розповідало історію, яку Юра намагався приховати десятиліттями.

— Шепіт минулого завжди сильніший за крик сьогодення, — промовив Артем, уважно розглядаючи старий файл із фінансовими звітами. — Тут заховані всі його помилки та злочини.

Софія відчувала, як серце стискається від напруги.
— Кожна сторінка шепоче нам правду, — сказала вона тихо. — І якщо ми зможемо її розшифрувати, світ дізнається про все.

Марко увімкнув камеру, знімаючи кожен запис, кожен документ.
— Шепіт минулого не дає спокою, — промовив він. — Але він також дає шанс на справедливість.

Раптом у кімнаті пролунало скрипіння підлоги — охоронець Юри проходив поряд. Їхні серця стукали шалено, і вони зрозуміли, що шепіт минулого може стати небезпечним сигналом.

— Ми повинні рухатися тихо, — шепотів Артем. — Не дати минулому накрити нас разом із цими доказами.

Софія кивнула, відчуваючи, як страх і рішучість переплітаються. Вони просувалися коридорами, де кожна тінь могла приховувати небезпеку, але також і частину істини.

— Шепіт минулого веде нас, — сказав Марко, — і якщо ми слухатимемо його уважно, ми знайдемо те, що Юра хотів залишити забутим.

Кожен крок серед цих документів, цих тіней минулого наближав їх до моменту, коли правда, нарешті, стане явною. І тільки ті, хто готовий слухати шепіт, можуть розкрити всі таємниці Юри.