Розділ 110. Ланцюг випадковостей

Ніч повільно опускалася на Львів, коли Артем, Софія та Марко пробиралися вузькими коридорами складу. Кожен звук, кожен рух здавався випадковим, але насправді все тут було частиною ретельно спланованого ланцюга — ланцюга випадковостей, що міг зруйнувати їхні плани в одну мить.

— Ланцюг випадковостей — це найнепередбачуваніше, — промовив Артем, обережно обминаючи тінь біля стіни. — Одна маленька деталь, і все може піти шкереберть.

Софія тримала рюкзак із доказами, відчуваючи, як адреналін пульсує в жилах.
— Кожна випадковість тут може стати критичною, — сказала вона тихо. — І ми повинні бути готові до будь-чого.

Марко перевірив камеру, фіксуючи рухи та звуки.
— Ланцюг випадковостей створює хаос, але також дає шанс, — промовив він. — І якщо ми використаємо його на свою користь, можемо пройти непоміченими.

Раптом у коридорі пролунав звук розбитого скла — випадковість чи підлаштована пастка? Серце б’ється шалено, адже кожен крок стає визначальним.

— Це частина ланцюга, — сказав Артем, — і ми мусимо обіграти його, а не дозволяти йому обіграти нас.

Софія кивнула, відчуваючи, як напруга змішується з рішучістю. Вони рухалися синхронно, використовуючи хаос на свою користь, кожна випадковість стала кроком до істини.

— Ланцюг випадковостей може зруйнувати слабких, — промовив Марко, — але нас він веде до фінальної правди.

І саме так, обережно і рішуче, вони продовжували рух через склад, знаючи, що навіть серед випадковостей істина завжди знайде свій шлях.