Розділ 108. Пульс небезпеки

Темрява у складі Юри була майже абсолютною, лише слабкі промені ліхтаря відкидали довгі тіні по стінах. Кожен крок Артема, Софії та Марка відчувався як удар серця — пульс небезпеки став їхньою ритмікою.

— Пульс небезпеки відчувається навіть крізь стіни, — промовив Артем, вдивляючись у темряву. — Кожен звук, кожен рух може обернутися пасткою.

Софія стискала рюкзак із доказами, відчуваючи, як серце б’ється у такт власного страху й рішучості.
— Цей пульс нагадує, що ми живі, — сказала вона тихо. — І що зараз від нас залежить усе.

Марко увімкнув камеру, фіксуючи всі деталі.
— Пульс небезпеки прискорює кожну секунду, — промовив він. — Але це також сигнал: ми близькі до істини.

Раптом у глибині складу пролунало дзвінке скреготіння металу — охоронці Юри помітили їхнє пересування. Серце кожного стукало як барабан, і вони відчули, що пульс небезпеки став ще швидшим.

— Тепер кожен крок має значення, — шепотів Артем. — Один неправильний рух — і ми опинимося в пастці.

Софія кивнула, готуючись до найнебезпечнішого моменту. Вони рухалися синхронно, обережно ховаючись у тіні, прислухаючись до кожного звуку.

— Цей пульс небезпеки веде нас до фінальної правди, — промовив Марко. — І якщо ми вистоїмо, світ дізнається все.

Кожна секунда у складі Юри була випробуванням: пульс небезпеки не тільки загрожував життю, а й перевіряв їхню рішучість і готовність пройти до кінця, не відступаючи ні на крок.