Склад Юри виявився не лише фізичним перешкодою — він став ареною для розлому довіри. Кожен крок Артема, Софії та Марка зміцнював їхню командну роботу, але одночасно загострював сумніви: чи можна довіряти всім, хто поруч?
— Розлом довіри — це найнебезпечніше, — промовив Артем, уважно вдивляючись у темряву коридору. — Одна помилка — і навіть близькі можуть стати ворогами.
Софія тримала рюкзак із доказами, відчуваючи вагу відповідальності.
— Ми повинні довіряти один одному, — сказала вона тихо. — Інакше розлом роз’їсть нас зсередини.
Марко перевірив камеру і рацію, обережно обминаючи тіні охоронців.
— Кожен рух тут випробовує нашу довіру, — промовив він. — Ми повинні бути єдині, інакше провал гарантований.
Раптом з-за дверей пролунав шурхіт, і на коридор висунулися тіні прибічників Юри. Напруга різко зросла.
— Тепер — або довіряємо одне одному, або кожен залишиться сам на сам із небезпекою, — шепотів Артем.
Софія кивнула, відчуваючи, як страх поступається рішучості. Вони рухалися злагоджено, синхронно, кожен крок підтверджував їхню віру один в одного.
Марко натиснув кнопку запису ще раз, фіксуючи розлом довіри як важливий момент: бо саме він визначав, чи зможуть вони пройти через пастку Юри і вивести на світло всі таємниці його імперії.
— Ми тримаємося разом, — сказав Артем, — і це наша сила. Розлом довіри можна подолати, якщо віриш у тих, хто поряд.
І саме ця віра дала їм шанс пройти далі, залишаючи позаду страх і невпевненість, наближаючись до фінальної розв’язки.