Розділ 106. Тіні минулого оживають

Кожен крок у вузькому коридорі складу Юри відлунював у темряві, нагадуючи Артему, Софії та Марку, що тіні минулого ніколи не зникають повністю. Вони супроводжували їх, тихі, але постійні, як нагадування про помилки, страхи та втрати, які залишилися за спиною.

— Тіні минулого оживають у кожному куточку, — промовив Артем, обережно ведучи групу вперед. — Кожен звук, кожен рух може викликати їх.

Софія тримала рюкзак із доказами, відчуваючи, як холод повітря змішується з напругою.
— Це не лише фізична темрява, — сказала вона тихо. — Це тінь того, що ми пережили, всіх помилок, страхів і загроз, які переслідували нас стільки часу.

Марко уважно дивився через камеру, знімаючи кожен рух.
— Тіні минулого оживають і можуть нас застати зненацька, — промовив він. — Але якщо ми будемо обережні і рішучі, можемо використати їх як щит, а не як пастку.

Раптом з темряви пролунав звук кроків — чужі, але тихі й обережні. Тіні минулого ожили в особі прибічників Юри, що наближалися до коридору.

— Підготовтеся, — шепотів Артем, — вони тут.

Софія прислухалася до дихання, відчуваючи, як страх і рішучість переплітаються. Кожен рух тіней минулого був небезпечним, але одночасно відкривав шанс пройти далі.

Марко натиснув кнопку запису ще раз, фіксуючи цей момент.
— Тіні минулого оживають для того, щоб нагадати нам, що правда коштує боротьби, — сказав він.

Артем кивнув, розуміючи: тільки пройшовши крізь тіні минулого, вони зможуть дістатися істини і нарешті показати всім, хто насправді ховався за фасадом брехні Юри.