Розділ 103. Лабіринт брехні

Львівські вулиці, вкриті туманом і залишками дощу, здавалися ще більш заплутаними. Для Артема, Софії та Марка це був не просто шлях до складу Юри — це був лабіринт брехні, який вони мусили пройти, не гублячись у темряві.

— Лабіринт брехні — це не тільки про Юру, — промовив Артем, вдивляючись у темні провулки. — Це вся мережа людей, які прикривали його дії.

Софія тримала рюкзак із доказами, відчуваючи, як серце б’ється швидко від напруги.
— Кожна брехня — це стіна, через яку треба пройти, — сказала вона. — Іноді важко відрізнити правду від пастки.

Марко увімкнув камеру, фіксуючи всі деталі.
— Лабіринт брехні складний, — промовив він, — але якщо ми уважні, можемо знайти вихід і показати правду світу.

Вони обережно пересувалися вузькими проходами між старими будинками, користуючись тінями як прикриттям. Кожна тінь могла приховувати ворога, а кожен звук — сигнал небезпеки.

— Тут кожен крок має значення, — сказав Артем, — і кожне рішення може стати вирішальним.

Софія вдивлялася у темряву, раптом відчуваючи, що лабіринт не лише фізичний, але й моральний. Вони йшли крізь страх, ризик і невизначеність, але знали, що тільки через цей лабіринт можна дістатися істини.

— Ми майже на фініші, — тихо сказала вона, — треба тільки не загубитися у власних сумнівах.

Марко натиснув кнопку запису ще раз, фіксуючи кожен рух прибічників Юри. Лабіринт брехні вже не здавався безвихіддю — він став шляхом, який приведе їх до відкриття всіх таємниць і до моменту, коли правда нарешті переможе.