Розділ 102. Під крилами тіні

Ніч опустилася на Львів, і вулиці здавалося заснули, але для Артема, Софії та Марка це була лише маска спокою. Під крилами тіні вони наближалися до складу Юри, де приховані секрети та небезпечні істини чекали на свій вихід.

— Під крилами тіні ми можемо діяти непомітно, — промовив Артем, оглядаючи темні контури складу. — Але треба бути обережними: тінь може приховувати як шанс, так і пастку.

Софія тримала рюкзак із доказами, відчуваючи, як холод повітря пробирає до кісток, а серце стискає тривога.
— Тіні завжди поряд, — тихо сказала вона. — І часто вони показують шлях, якщо знаєш, як дивитися.

Марко увімкнув камеру та перевірив рацію.
— Під крилами тіні ховається вся стратегія Юри, — промовив він. — Ми повинні бути точними, щоб не стати частиною його гри.

Вони повільно просувалися вздовж темних стін, кожен крок продуманий, кожен рух обережний. Артем зупинився і нахилився до вентиляційного люка.
— Тут можна пробратися всередину непоміченими, — прошепотів він. — Під крилами тіні шанс на успіх найбільший.

Софія вдивлялася у темряву, відчуваючи, як страх і рішучість переплітаються в одне.
— Якщо ми пройдемо це, — сказала вона, — правда нарешті вийде на світло.

Марко натиснув кнопку запису ще раз, фіксуючи кожен звук і рух у нічному Львові. Тіні стали їхнім союзником і прикриттям, даючи шанс пройти через небезпеку і наблизитися до істини.

— Під крилами тіні ми сильніші, ніж здається, — промовив Артем. — І тепер лише від нас залежить, як використати цей шанс.

Софія і Марко кивнули, відчуваючи, що кожен крок під крилами тіні наближає їх до розкриття всіх таємниць Юри і його оточення. Це була ніч, коли тіні стали світлом.