Розділ 101. Точка неповернення

Ранок у Львові розкрив місто у холодних сірих тонах, але для Артема, Софії та Марка цей день був важливим — вони перейшли точку неповернення. Всі підготовки, ризики, нічні спостереження та втечі призвели до цього моменту. Відступати більше не можна.

— Ми пройшли занадто далеко, щоб зупинитися зараз, — промовив Артем, вдивляючись у будівлю, де Юра все ще намагався приховати сліди своїх дій.

Софія тримала рюкзак із доказами, відчуваючи, як напруга стискає груди.
— Кожен наш крок відтепер визначає результат, — сказала вона тихо. — Ми повинні дійти до кінця.

Марко перевіряв камеру і рацію, переконуючись, що нічого не випало з уваги.
— Точка неповернення — це не лише фізичний крок, — сказав він. — Це момент, коли рішення стає безповоротним, і будь-яка помилка може коштувати дорого.

Артем розгорнув карту і показав на вхідні двері складу.
— Тут ми маємо шанс потрапити всередину непоміченими, — промовив він. — Але якщо нас помітять — все може закінчитися погано.

Софія вдивлялася у темряву, раптом відчуваючи, як страх і рішучість злилися в одне.
— Ми готові, — сказала вона. — Тепер або ніколи.

Марко увімкнув камеру ще раз, фіксуючи кожен рух прибічників Юри. Точка неповернення стала символом їхньої боротьби: вони більше не могли відступити, і тепер кожен крок наближав їх до істини.

— Тепер ми йдемо до кінця, — промовив Артем. — І ніякі тіні не зупинять нас.

Софія і Марко кивнули. Вони знали: точка неповернення пройдена, і відтепер тільки правда визначатиме, що буде далі.