Розділ 98. Тріщина у масці

Місяць висвітлював мокрий бруківку Львова, кидаючи довгі тіні на старі будинки. Артем, Софія та Марко стояли біля складу Юри, готуючись до наступного кроку. Кожен їхній рух міг стати вирішальним, і вони знали: навіть найміцніша маска має тріщину.

— Тріщина у масці — це те, що ми шукали, — промовив Артем, вдивляючись у темряву. — І якщо ми знайдемо її, вся брехня, яку Юра будує роками, розсиплеться.

Софія тримала рюкзак із доказами, відчуваючи, як серце стискається від напруги.
— Кожна деталь, кожен документ — це удар по масці, — сказала вона тихо. — І вони не зможуть приховати правду.

Марко увімкнув камеру, фіксуючи рухи прибічників Юри.
— Тріщина у масці помітна лише тим, хто уважний, — промовив він. — І ми це бачимо.

Вони спостерігали, як Юра керував своїми людьми, невтомно перевіряючи папери та документи. Його впевненість здавалася непохитною, але Артем помітив дрібні жестові сигнали, що видавали хвилювання.
— Ось вона, — прошепотів він. — Тріщина. Вона слабка, але реальна.

Софія нахилилася ближче, готуючись до дії.
— Ми маємо використати момент, — сказала вона. — Якщо почекаємо, маска може закритися знову.

Марко натиснув кнопку запису ще раз, фіксуючи кожну секунду. Тріщина у масці Юри вже відкривала шлях до правди, і тепер вони мали шанс скористатися нею, щоб нарешті розплутати всі темні ігри, які довгі роки залишалися непоміченими.

— Тріщина у масці — це наш шанс, — промовив Артем, — і ми його не втратимо.

Софія і Марко кивнули, відчуваючи, що правда вже поруч. Тепер залишалося лише діяти, і навіть тіні минулого більше не могли приховати світло, яке вони несли.