Ніч у Львові була непроглядною. Вулиці, вкриті туманом і залишками дощу, здавалися порожніми, але Артем, Софія та Марко знали: кожен крок може потрапити під пильний погляд. Попереду був склад Юри, а разом із ним — останній вузол змови, який потрібно було розплутати.
— Вузол змови міцний і складний, — промовив Артем, уважно оглядаючи темні контури складу. — Але якщо ми знайдемо слабке місце, все стане на свої місця.
Софія тримала рюкзак із доказами, відчуваючи, як напруга переплітається з рішучістю.
— Кожен документ — це нитка, яка веде до центру вузла, — сказала вона тихо. — Ми повинні бути обережними, щоб не розірвати їх раніше часу.
Марко перевіряв камеру та рацію, стежачи, щоб нічого не залишилося непоміченим.
— Вузол змови тягнеться не лише через Юру, — промовив він. — Він зачіпає людей з вищих ешелонів влади. І кожна помилка може коштувати нам дорого.
Вони повільно просувалися до складу, користуючись тінями старих будівель і шумом міста як прикриттям. Артем зупинився і нахилився, щоб придивитися до вентиляційного люка.
— Слабке місце вузла, — прошепотів він. — Там можемо проникнути непоміченими.
Софія вдивлялася у темряву, відчуваючи, як страх змішується з рішучістю.
— Кожен крок наближає нас до розкриття правди, — сказала вона.
Марко увімкнув камеру ще раз, фіксуючи кожен рух прибічників Юри. Тіні складу здавалися живими, як сам вузол змови, що стежив за ними.
— Ми наближаємося до центру вузла, — промовив Артем, — і саме тут правда вийде на світло.
Софія і Марко кивнули, відчуваючи силу єдності. Вузол змови міг бути складним і небезпечним, але разом вони мали шанс розплутати його і показати світу правду, яку давно намагалися приховати.