Розділ 94. Вогонь правди

Ніч опустилася на Львів, обгортаючи місто холодним туманом, але для Артема, Софії та Марка це був момент вирішальної дії. Вони стояли на даху старого будинку, дивлячись на склад, де Юра та його прибічники проводили зустріч. Кожен їхній рух міг стати останнім, але правда, яку вони несли, була сильнішою за страх.

— Сьогодні ми підпалимо цей лабіринт брехні, — промовив Артем, стискаючи кулаки. — Вогонь правди має охопити все, що вони будували у тіні.

Софія тримала рюкзак із доказами, відчуваючи прилив адреналіну.
— Кожна деталь, кожен документ — це іскра, яка запалює цей вогонь, — сказала вона тихо.

Марко перевіряв камеру та рацію, стежачи, щоб нічого не упустити.
— Вогонь правди — це не метафора, — промовив він. — Це те, що ми покажемо світу. І він спалить всі їхні підступи.

Вони спостерігали, як Юра та його люди обережно обмінювалися документами, не підозрюючи, що їхні дії вже зафіксовані. Артем натиснув на кнопку рації, передаючи сигнал Софії та Марку.
— Час настав, — сказав він. — Ми розпалюємо вогонь.

Софія і Марко кивнули, розуміючи серйозність моменту. Вони спустилися зі сходів і обережно наблизилися до складу, використовуючи тіні та шум вітру як прикриття.

Кожен крок був обдуманим, кожен рух — контрольованим. Вони знали: якщо Юра дізнається про їхню присутність завчасно, усе спалене відразу може згоріти разом із шансом на справедливість.

— Вогонь правди, — повторив Артем, дивлячись на склади. — І він починає горіти вже зараз.

Софія відчула, як серце стискається від хвилювання і відповідальності. Марко увімкнув камеру ще раз, фіксуючи кожну секунду. Тіні минулого, брехня і страх не могли вже поглинути їх: тепер їхній вогонь світитиме у темряві, відкриваючи правду, яку неможливо приховати.