Розділ 93. Пастка часу

Ранок тільки починав пробиватися крізь хмари, але місто ще залишалося огорнутим туманом. Артем, Софія та Марко стояли біля закинутого складу на околиці Львова. Їхні джерела повідомляли про важливу зустріч Юри, і вони знали: будь-яка помилка в цей момент може стати фатальною.

— Сьогодні ми маємо бути швидкими і точними, — промовив Артем, оглядаючи темні двері складу. — Пастка часу розставлена, і вона чекає кожного, хто запізниться.

Софія тримала рюкзак із доказами, відчуваючи, як її серце прискорює ритм.
— Кожна хвилина може змінити все, — сказала вона тихо. — Ми повинні бути на крок попереду.

Марко перевіряв камеру та рацію, впевнюючись, що всі сигнали працюють.
— Пастка часу — це не просто фізичні перешкоди, — пояснив він. — Це момент, коли кожне рішення має значення. Один невдалий крок — і все може піти шкереберть.

Вони повільно наближалися до складу, помічаючи, як тіні дерев і будинків сплітаються, утворюючи майже невидимі пастки. Артем зробив знак рукою, сигналізуючи зупинку.
— Там, — прошепотів він. — Вони вже почали збиратись.

Софія вдивлялася у темряву, намагаючись помітити будь-які деталі.
— Пастка часу перевіряє нас на увагу, — сказала вона. — Але якщо ми будемо зосереджені, ми прорвемося.

Марко увімкнув камеру, фіксуючи кожен рух Юри та його прибічників. Тіні вулиць і складу здавалися живими, а туман робив усе ще більш містичним і небезпечним.

— Сьогодні ми або пройдемо через пастку часу, — промовив Артем, — або втратимо шанс назавжди.

Софія і Марко кивнули, відчуваючи рішучість і готовність. Вони знали, що ця пастка — останнє випробування перед фінальною розв’язкою. І саме зараз правда, витримка і спільна рішучість стануть єдиною зброєю проти темряви, яка намагалася їх поглинути.