Розділ 92. Мережа загроз

Темрява ночі огортала Львів, але для Артема, Софії та Марка це було лише чергове випробування. Вони стояли на даху старого будинку, спостерігаючи за рухами біля складів, де, за їхньою інформацією, мала відбутися зустріч прибічників Юри. Вузькі промені ліхтарів відкидали довгі тіні, створюючи відчуття, що місто дихає разом із ними, але кожен рух міг стати небезпекою.

— Мережа загроз широка, — промовив Артем, тримаючи бінокль. — Вони знають про кожен наш крок і кожен контакт.

Софія перевірила рюкзак із доказами, відчуваючи, як страх переплітається з рішучістю.
— Кожен вузол цієї мережі — потенційна пастка, — сказала вона тихо. — Ми повинні діяти обережно, щоб не втратити нічого важливого.

Марко тримав камеру, фіксуючи все, що відбувалося внизу.
— Вони не підозрюють, що ми спостерігаємо, — промовив він. — Але мережа загроз — хитра, і будь-яка помилка коштуватиме дорого.

Вони спостерігали, як люди Юри обережно розміщували документи та обмінювалися сигналами, не знаючи, що їхні дії вже зафіксовані. Артем показав рукою на певну точку.
— Там головний офіцер охорони Юри. Якщо ми зможемо його відстежити, мережа загроз почне розплутуватися.

Софія кивнула, відчуваючи, що кожна деталь важлива.
— Кожен рух — це крок до того, щоб розкрити правду, — сказала вона.

Марко натиснув на кнопку запису ще раз, зосереджуючи увагу на кожному обличчі, кожному жесті.
— Мережа загроз може здаватися непроникною, — сказав він, — але якщо ми будемо діяти разом, вона розпадеться під вагою правди.

Артем глибоко видихнув і подивився на Софію та Марка.
— Сьогодні ми вперше наблизимося до ядра їхньої імперії. Мережа загроз може нас лякати, але вона не зупинить тих, хто йде до кінця.

Софія і Марко кивнули, відчуваючи впевненість, яка народжується лише після багатьох випробувань. Мережа загроз охоплювала місто, але правда, рішучість і їхня єдність були сильнішими за будь-які тіні.