Розділ 91. Лабіринт обману

Ніч опустилася на місто, роблячи його вузькі вулиці темними й майже непрохідними. Артем, Софія та Марко прямували до старого складу, де, за даними їхніх джерел, мали відбутися останні зустрічі прибічників Юри. Вони знали, що кожен крок може стати пасткою, і що лабіринт обману, в який потрапили, ще не показав усіх своїх підступних ходів.

— Лабіринт обману розгалужується всюди, — сказав Артем, уважно оглядаючи темні провулки. — І кожен поворот може приховувати небезпеку.

Софія тримала рюкзак із доказами так, ніби він був щитом.
— Кожна інформація — це ключ, — сказала вона, — але якщо помилимося, весь план може зруйнуватися.

Марко уважно стежив за камерами і сигналами рації.
— Вони намагаються нас заплутати, — промовив він. — Лабіринт обману — їхня сила, але ми знаємо правила гри.

Вузькі сходи, старі двері та коридори здавалися нескінченними. Кожен звук у темряві — крок охоронців або переслідувачів — змушував їх прислухатися. Артем зупинився, підняв руку, сигналізуючи зупинку.
— Там хтось, — промовив він тихо. — І це не наш союзник.

Софія пригорнулася до нього, відчуваючи, як серце б’ється шалено.
— Лабіринт обману перевіряє нас на мужність і витримку, — сказала вона.

Марко увімкнув камеру ще раз, фіксуючи кожен рух. Тіні стін і кутів робили лабіринт живим, ніби він дихав і спостерігав.

— Ми пройшли через багато, — промовив Артем, — і цей лабіринт обману — останнє випробування.

Софія і Марко кивнули. Вони знали: лише пройшовши всі хитросплетіння і викриття, можна буде вивести на світло правду і нарешті перемогти Юру та його темні ігри.

Лабіринт обману не здавався кінцевим, але трійця йшла вперед, відчуваючи, що правда й рішучість сильніші за будь-які тіні.