Розділ 88. Тіні минулого оживають

Ще до обіду місто залишалося наповнене холодними тінями вулиць і будинків. Артем, Софія та Марко прямували від медіа-центру, знаючи, що кожен крок може призвести до зустрічі з тими, хто бажає зберегти свої секрети. Пульс небезпеки залишався високим, і тіні минулого оживали в кожному темному провулку.

— Вони не пробачать, що ми виставили їхні справи на світло, — сказав Артем, оглядаючись через плече. — І тепер кожен наш рух важливий.

Софія стиснула рюкзак з документами, відчуваючи, як напруга переплітається з рішучістю.
— Минуле повертається, — промовила вона тихо. — Але цього разу ми не самі.

Марко перевіряв камеру, відчуваючи, що будь-який звук чи рух можуть стати сигналом небезпеки.
— Тіні минулого оживають саме тоді, коли думаєш, що все закінчено, — промовив він. — Але тепер у нас є союзники і доказова база, яка нас захистить.

Вони крокували вузькими провулками, обережно обходячи темні кути і відстежуючи переслідувачів. Тіні від старих будинків, відблиски від мокрої бруківки — усе нагадувало про попередні невдачі і ризики, через які вони пройшли.

— Кожен наш крок — це ще один бій із минулим, — сказав Артем, зупиняючись біля порожнього паркану. — І якщо ми впораємося зараз, то зможемо нарешті рухатися далі.

Софія кивнула, відчуваючи, що страх поступається місцем силі і впевненості.
— Минуле не зможе нас зупинити, — сказала вона. — Тепер ми готові до всього.

Марко увімкнув камеру ще раз, фіксуючи кожен момент.
— Це стане доказом того, що навіть коли тіні оживають, правда і рішучість можуть здолати будь-який страх.

Вони йшли вперед, відчуваючи, що тіні минулого більше не контролюють їх. Кожен крок наближав їх до фінальної розв’язки, де правда переможе страх, а ті, хто намагався ховатися за фальшивими масками, нарешті постануть перед світом такими, якими вони є.