Над містом ще висів важкий туман, а бруківка під ногами блищала від нічного дощу. Артем, Софія та Марко пробиралися останніми вузькими провулками до складу, де журналісти чекали на передачу доказів. Серце билося шалено — зараз вирішувалася доля справи, яка могла зруйнувати імперію Юри назавжди.
— Це він, — промовив Артем, помічаючи силует будівлі через туман. — Останній крок до того, щоб світ побачив правду.
Софія тримала рюкзак з документами щільно, відчуваючи, як адреналін наповнює кожну клітину тіла.
— Вогонь правди вже поруч, — сказала вона, — і ми не можемо зупинитися.
Марко перевірив камеру й канали зв’язку, переконавшись, що сигнал надійно зашифрований.
— Якщо вони спробують нас зупинити, — промовив він, — матеріали миттєво потраплять у ефір.
Вони увійшли до складу, і світло ліхтарів відбилося на пилюці, створюючи ефект тіней, що рухаються. Журналісти вже чекали, готові прийняти файли.
— Все готово, — сказав Артем. — Потрібно лише передати.
Софія обережно подала рюкзак журналістам, а Марко натиснув кнопку запису на камері, фіксуючи кожну деталь. У цей момент він відчув, що небезпека позаду тимчасово відступила, а правда нарешті починає виходити на поверхню.
— Тепер, — промовив Артем, — Юра і його спільники не зможуть нічого приховати. Вогонь правди спалахнув.
Софія посміхнулася, відчуваючи полегшення і радість.
— Ми зробили це разом, — сказала вона.
Марко кивнув, не відводячи очей від камери.
— І цей момент буде свідченням того, що страх і тіні не можуть перемогти, коли правда сильніша за них.
Над містом світанок почав розсіювати туман, а холодні вулиці наповнило світло. Вогонь правди запалав у серцях тих, хто боровся, і тепер вже ніхто не зможе його загасити. Артем, Софія та Марко стояли разом, відчуваючи перемогу, яка була не лише професійною, а й особистою — вони довели, що відвага і рішучість завжди перемагають тіні.