Розділ 68. Ефект доміно

Новини вибухнули одночасно на кількох ресурсах. Спершу — стримано, сухими заголовками, потім усе сміливіше й голосніше. Ім’я Юри почало з’являтися поруч зі словами корупція, таємні угоди, підкуп посадовців. Те, що роками було приховане за дорогими костюмами й благодійними фондами, раптом опинилося на екранах телефонів, у кав’ярнях, у розмовах перехожих.

Артем стояв біля вікна й мовчки слухав шум міста. Він відчував дивне поєднання полегшення й тривоги — ніби зробив вирішальний крок, але ще не знав, куди приведе шлях далі.

— Почалося, — сказала Софія, дивлячись на стрічку новин. — Дивись… ще один матеріал. І ще.

Марко швидко працював за ноутбуком, підключаючись до захищених каналів.
— Це ефект доміно, — промовив він. — Один матеріал потягнув інший. Тепер уже не зупинити. Люди почали говорити, слідчі структури мусять реагувати.

Телефон Артема задзвонив. Номер був незнайомий. Він відповів не одразу, інстинктивно зважуючи ризик.
— Гайдук слухає.

Голос на тому кінці був стриманий, офіційний.
— Пане Артеме, з вами хочуть зв’язатися представники антикорупційного бюро. Вони вже ознайомилися з матеріалами.

Розмова була короткою, але після неї в кімнаті запанувала тиша. Софія уважно дивилася на Артема.
— Це означає…

— Це означає, що справа вийшла на рівень, де Юра вже не контролює все сам, — відповів він. — Але це також означає, що він може піти ва-банк.

Наче у відповідь на його слова, Марко різко повернув ноутбук до них.
— Подивіться. Юра виступив із заявою. Каже, що це замовна кампанія, фальшиві докази, змова колишніх партнерів.

Софія гірко усміхнулася.
— Класика.

— Так, — кивнув Артем. — Але тепер слова проти фактів. А фактів у нас більше, ніж він думав.

Вони працювали без перепочинку: координували журналістів, передавали додаткові файли, підтверджували джерела. Кожен новий крок викликав нову хвилю реакцій. У соцмережах люди вимагали розслідування, у коментарях з’являлися імена інших фігурантів.

— Подивіться, — сказала Софія, зупинившись біля екрана. — Тут згадують справу, через яку тебе тоді «прибрали», Артеме.

Він повільно підійшов ближче. Старі документи, знайомі прізвища. Те, що колись зруйнувало його кар’єру, тепер поверталося — але вже в іншому світлі.
— Значить, правда дісталася і сюди, — тихо промовив він. — Рано чи пізно все повертається.

Надвечір місто вже гуло. Біля офісів Юри збиралися журналісти, у мережі ширилися відео, а в повітрі відчувалося щось нове — нетерпляче, живе.

Софія втомлено сіла поруч із Артемом.
— Ти розумієш, що після цього нічого не буде, як раніше?

Він подивився на неї, серйозно, але спокійно.
— Я на це й розраховував.

За вікном сутеніло. Ланцюг подій уже було запущено, і зупинити його не міг навіть той, хто колись здавався недоторканним.

Доміно падало одне за одним, і кожен удар лунав дедалі голосніше. Попереду був хаос — але це був хаос, у якому народжується правда.