Розділ 66. Перехрестя вибору

Ранок почався з туману, що повільно розсіювався над містом, залишаючи після себе сирий холод і запах вогкості. Артем, Софія та Марко сиділи у старому сховищі, перевіряючи останні документи і записи. Сьогодні був день, коли правда мала вийти на поверхню. Але перед ними стояло перехрестя вибору: діяти зараз і ризикувати усім або чекати, накопичуючи ще більше доказів, але втрачати шанс.

— Ми готові? — тихо запитала Софія, дивлячись на документи, які лежали перед нею. — Кожна хвилина відкладення може обернутися проти нас.

Артем уважно дивився на карту міста, визначаючи маршрут передачі матеріалів журналістам.
— Ми стоїмо на перехресті, — відповів він. — Вибір простий на словах, але кожен крок може коштувати життя. Якщо ми зараз зробимо рішучий крок — Юра не матиме часу на контратаку.

Марко перевіряв останні записи, уважно слідкуючи за можливими слідами переслідувачів.
— Їхня активність зросла, — повідомив він. — Якщо ми запізнимося, вони можуть перехопити все і знищити докази.

Артем глибоко вдихнув, відчуваючи, як серце б’ється шалено, але розум залишався ясним.
— Ми йдемо далі, — сказав він рішуче. — Немає місця для сумнівів. Кожен документ, кожен запис — це крок до справедливості.

Софія кивнула, відчуваючи рішучість поруч.
— Разом ми сильніші, — сказала вона тихо, стискаючи руку Артема. — І цього разу ніхто не зможе нас зупинити.

Вони зібрали все необхідне і вийшли на вулицю, де туман вже почав розсіюватися, відкриваючи пусті вулиці міста. Кожен крок був обережним, але рішучим. Вони рухалися як єдина команда, відчуваючи на собі погляди невидимих переслідувачів.

— Пам’ятайте, — попередив Артем, — ми перетинаємо межу. Юра чекає на помилку, на нашу слабкість. Ми не можемо її допустити.

Марко розпочав передачу записів журналістам через зашифровані канали, а Софія організовувала документи, щоб вони були готові до публікації. Кожен крок потребував максимальної концентрації, бо від цього залежало не лише їхнє життя, а й доля правди.

Раптом на горизонті замиготіли фари кількох автомобілів. Серце билося частіше. Артем швидко оцінював ситуацію: це могли бути охоронці Юри, але вони не мали права допустити зупинку передачі матеріалів.

— Вони йдуть за нами, — промовив Марко, — але ми вже на межі. Відступати немає сенсу.

Артем, Софія та Марко прискорили крок, ховаючись у вузьких провулках і підземних переходах. Тіні від ламп і будівель ховали їх, але напруга не спадала. Вони знали, що кожна хвилина може стати вирішальною.

— Наступний крок — публічне розкриття його злочинів, — прошепотів Артем, — і цього разу не буде шляху назад.

Софія стиснула руку Артема:
— Ми готові. Разом.

Марко кивнув, запускаючи останню передачу файлів журналістам. Електронні документи й відеозаписи миттєво опинилися у надійних руках, готові стати доказом падіння імперії Юри.

Туман поволі розсіювався, але перед ними відкривалося нове світло — світло правди. Перехрестя вибору було пройдено, і відтепер назад шляху не існувало.