Розділ 64. Тінь минулого

Місто прокидалося до сірого ранку, але у серцях Артема, Софії та Марка залишалася напруга від попередньої ночі. Документи та записи були передані журналістам, але вони знали: Юра не здасться просто так. Його вплив і ресурси могли зруйнувати їх будь-якої миті.

Артем сидів біля вікна готельного номера, тримаючи чашку гарячої кави. Вулиці здавалися спокійними, але він відчував холодок тривоги, що не покидав його навіть у безпечному місці.

— Вони знають, що ми діяли, — промовив він, не відводячи погляду від горизонту. — Тепер почнеться справжня гра.

Софія підійшла до нього, тримаючи планшет із повідомленнями від журналістів.
— Вони почали перевіряти факти, — сказала вона. — Але Юра вже намагається дискредитувати матеріали.

Марко уважно слідкував за повідомленнями в соцмережах і на спеціалізованих форумах.
— Його люди запускають фейки та відволікаючі інформаційні атаки, — зазначив він. — Нам треба діяти швидко, щоб доказова база залишалася незаперечною.

Артем відчував знайомий холодок тривоги: він знав, що минуле Юри приховує ще більше секретів, які можуть у будь-який момент спливти. Його власна кар’єра, його давні справи, все це ніби перегукувалося із тим, що вони робили зараз.

— Нам треба зібратися і перевірити ще раз всі документи, — твердо сказав Артем. — Якщо ми пропустимо навіть дрібницю, Юра скористається цим.

Софія і Марко кивнули. Вони працювали мов єдиний механізм, перевіряючи контракти, платіжні документи, внутрішні листування. Кожна деталь була важливою, адже помилка могла коштувати не лише справедливості, а й їхнього життя.

Через кілька годин прийшло повідомлення від одного з журналістів: записи і документи були підтверджені. Це означало, що правда поступово виходить на поверхню. Але святкувати було зарано: Юра не сидів склавши руки.

— Ми змусили його нервувати, — промовив Марко. — А коли Юра нервує, він стає небезпечнішим за будь-яку зброю.

Артем підійшов до вікна. Місто було спокійним, але він бачив у кожному порожньому провулку потенційного ворога.
— Тінь минулого не відпустить нас так просто, — тихо промовив він. — Але ми не дамо себе залякати.

Софія взяла його руку.
— Ми разом, — сказала вона. — І разом ми сильніші, ніж його страхи та інтриги.

Вечір опустився на місто, і команда знайшла мить спокою перед новим витком боротьби. Тінь Юри залишалася над ними, але всередині кожного пульсував незламний вогонь рішучості.

— Наступний крок — публічне розкриття його злочинів, — сказав Артем. — І цього разу не буде шляху назад.

Місто спало, але їхня боротьба лише починалася. Минуле Юри, темні коридори влади, його підступні плани — усе це чекало на розкриття. І вони були готові зустріти це лицем до лиця.