Розділ 58. Вогонь і тіні

Ніч опустилася на місто, і лише відблиски ліхтарів відбивалися у вологих бруківках. Артем, Софія і Марко йшли вузькими провулками, уникаючи світла і людських очей. Вони несли з собою документи, здобуті на заводі, і відчували, що на кожному кроці на них чекає небезпека.

— Вони не відпустять нас просто так, — сказав Артем, прислухаючись до далекого реву автомобіля. — Юра точно знає, що ми в руках тримаємо його секрети.

Софія стиснула документи, немов вони були живими.
— Ми не можемо зупинитися. Кожна хвилина — шанс, що вони нас наздоженуть.

Марко підняв камеру, перевіряючи зображення на моніторі.
— Все зафіксовано. Якщо станеться найгірше, у нас буде доказ, який ніхто не зможе заперечити.

Артем озирнувся: темні силуети позаду них рухалися швидко, і він відчув, що гонитва починається.

— Нам треба розділитися, — швидко вирішив він. — Софія і я підемо через старий парк, Марко — прикриє наш відхід і пройде через задні вулиці.

Софія кивнула. Вона відчувала адреналін у венах, але знала: страх може паралізувати лише тоді, коли він переважає розум і рішучість.

Вони рушили через парк. Тіні дерев і кущів робили їх майже невидимими. Але щось у повітрі підказувало, що ворог спостерігає за кожним рухом.

— Будьмо обережні, — шепотів Артем. — Одне неправильне рішення — і все закінчиться.

Софія уважно слухала кожен звук: шелест гілок, шурхіт кроків, далекі сигнали автомобілів. Її руки стискали документи, її серце билося швидко, але рішучість не слабшала.

Марко тим часом використовував темні провулки, щоб вести відеофіксацію переслідувачів. Кожен рух Юри та його людей потрапляв на запис.

— Вони близько, — шепотів він у рацію. — Але ми тримаємо ситуацію під контролем.

Артем і Софія дісталися старого складу, де могли перепочити і об’єднатися з Марком. Вогонь від маленького ліхтаря кидав довгі тіні, роблячи місце сховку майже невидимим.

— Ми зробили це, — тихо сказала Софія. — Але вони ще не здалися.

Артем подивився на небо і відчув, як темрява навколо них змішується з рішучістю.
— Попереду будуть нові випробування, — промовив він, — але ми готові. Разом.

Ніч була їхнім союзником і ворогом водночас, але всередині них горів вогонь, який не дозволяв відступити. І навіть у темряві вони знали: правда буде знайдена, а Юра не залишиться безкарним.