Розділ 55. Невидимі руки

Після того, як вони сховалися у покинутому сараї, Артем, Софія і Марко на мить зупинилися, щоб перевести подих. Серце ще калатало від втечі, а холодний вітер нагадував про крихкість моменту.

— Вони нас не відпустять просто так, — тихо промовив Артем, оглядаючи темні обриси навколо. — Юра не любить програвати, і тепер він знає, що ми маємо докази.

Софія, притискаючись до нього, обережно відкрила рюкзак:
— Усі документи на місці. Нічого не втрачено. Але ми не можемо залишатися тут надовго.

Марко перевірив камеру.
— Я зняв усе, що можна було зафіксувати. Якщо нас наздоженуть, у нас будуть свідчення.

Артем кивнув і зробив короткий огляд навколо: стежка назад була чистою, але невидимі руки могли з’явитися будь-якої миті. Йому не раз доводилося відчувати, що ворог бачить більше, ніж здається.

— Ми повинні рухатися далі, — сказав він. — Юра, ймовірно, вже скликає своїх людей. Вони спробують перехопити нас ще до того, як ми дійдемо до безпечного місця.

Вони рушили полем, рухаючись низько, тримаючись у тіні. Кожен крок здавався обережним і напруженим: ліс, дороги, навіть вітер — усе могло видати їхнє місцезнаходження.

— Відчуваю, що хтось нас відстежує, — шепотіла Софія. — Як ніби невидимі руки тягнуться за нами.

— Точно, — погодився Артем. — Вони не лише фізично переслідують нас. Вони працюють через людей, через спостереження, через інформацію. Нам потрібно бути на крок попереду.

Марко знайшов вузький прохід між двома старими будівлями, який вів у занедбаний парк.
— Тут можна обійти основну дорогу і залишитися непоміченими, — зазначив він.

Артем і Софія кивнули. Рухаючись повільно і тихо, вони проходили крізь тіні, відчуваючи присутність ворога на кожному кроці. Невидимі руки загрожували, але вони були готові діяти.

— Ми наближаємося до безпечного місця, — шепотів Артем. — Але це не кінець. Юра ще покаже, на що здатен.

Софія стискала його руку:
— Разом ми пройдемо через усе.

І хоча ніч була холодною і темною, всередині героїв панувало відчуття рішучості: невидимі руки могли переслідувати їх, але вони трималися разом, і це робило їх непереможними.

Попереду чекав новий виклик, і тепер вони знали, що будь-яка пастка може бути подолана, якщо діяти з довірою і єдністю.