День видався незвично тихим. Сонце зависло над горами, розливаючи м’яке золото по верхівках сосен. Артем сидів біля вогнища, крутячи в руках ніж, а його погляд блукав далеко за обрій — туди, де колись усе почалося.
Марко підійшов непомітно. У його рухах відчувалася напруга — наче він знав, що спокій триватиме недовго.
— Знову думаєш про неї? — запитав тихо.
Артем підняв очі, але не відповів. Вогонь відбивався в них двома червоними спалахами.
— Вона жива, — додав Марко. — Я відчуваю.
Тиша згустилася, як туман. Вітер злегка хитнув полум’я, і воно розірвало ніч, оголивши коротку іскру — мов надію, яку обидва боялися втратити.
— Якщо вона справді там, — промовив Артем, — ми підемо за нею. Хоч би куди це привело.
Марко кивнув.
— Тоді готуйся. Бо завтра — день, що змінить усе.
Десь далеко загримів грім. Неочікувано — серед ясного неба. Птахи стихли. Від лісу потягнуло холодом.
Артем кинув у вогонь суху гілку, і полум’я спалахнуло з новою силою. Він стиснув руків’я ножа й тихо промовив:
Бібліотека на Booknet - це зручний список книг, де ви:
зберігайте книги, що сподобалися
легко бачите оновлення всіх книг
стежите за появою нових відгуків до книг
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
