Смерть у золотій клітці

Розділ 4. Сліди в дощі

Коли вони вийшли з будинку №13, дощ знову почав накрапати. Вулиця виглядала ще похмурішою, ніж раніше. Силует, який тікав, зник безслідно, залишивши лише калюжі зі спотвореними відбитками підошв.

— Треба знайти, куди він побіг, — сказала Анастасія, але Роман лише похитав головою.

— Даремно. Ті, хто знають ці вулиці, вміють губитися. У нього було кілька секунд, і він використав їх.

Анастасія насупилася.

— Тобто ми знову залишилися ні з чим?

Роман дістав записку і підсвітив її ліхтариком. Слова здавалися ще більш зловісними, ніж кілька хвилин тому.

— Не зовсім ні з чим, — тихо сказав він. — Якщо хтось попереджає нас, що «він ближче, ніж ми думаємо»… це значить, що ця історія вже зачепила когось із нашого оточення.

Анастасія задумливо подивилася на нього.

— Ви думаєте, це може бути хтось знайомий?

Роман не відповів одразу. Він зупинився, підняв комір плаща й подивився на мерехтливі вогні міста. Львів мовчки спостерігав за ними, як мовчазний свідок.

— Я думаю, — нарешті вимовив він, — що ми щойно ступили на чиюсь територію. І ця людина не звикла програвати.

Вони рушили назад у бік центру. На площі, серед мокрих бруківок і трамвайних колій, їх зустрів звук дзвону годинника. Дванадцять ударів пролунали над містом.

Анастасія втомлено зітхнула:

— І що тепер?

Роман подивився на неї з ледь помітною посмішкою:

— Тепер ми шукаємо тих, хто ще не боїться говорити. Якщо є хтось, хто лишив нам ці попередження — він захоче зустрітися. І він знає, що ми не зупинимося.

У цей момент неподалік загорілося світло у вікні кав’ярні, яка ще працювала вночі. Там сидів чоловік у дорогому костюмі, розмовляючи з кимось по телефону. Його постать була видна лише кілька секунд, поки двері не зачинилися.

Роман спинився. Його обличчя затьмарила тінь минулого.

— Юра, — ледве чутно промовив він.

Анастасія насторожено глянула на нього:

— Ви знаєте цього чоловіка?

Роман запалив цигарку, не відводячи очей від вікна.

— Знаю. І якби ти знала, Настю, скільки людей пов’язано з цим ім’ям… ти б зрозуміла, що наша справа тільки починається.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше