Розділ 7. Режисер звуку

Режисер звуку повністю відповідає за драматургію звуку — від початкових титрів до фінального треку.

Він працює у зв’язці з усіма, особливо із саунд-дизайнером і композитором: на препродакшені формує звукову концепцію та карту лейтмотивів, на майданчику разом із продакшн-міксером забезпечує придатний матеріал, у пості веде дизайн і мікс так, щоб звук підтримував POV, тон і причинність історії, а не сперечався з ними.

За що відповідає

Звукова концепція і палітра світу.

На препроді задає правила звучання історії: що в кадрі чути «зсередини світу» (diegetic), що звучить як авторський шар, які персонажі мають лейтмотиви й які тембри/інструменти світу протипоказані. Фіксує, де музика мовчить принципово, а де має право входу.

Точки тиші й акцентні вікна.

Позначає, де потрібна тиша; де необхідний pre-lap/overlap (звук наступної сцени до зображення і навпаки); де пауза має прозвучати повністю. Створює «вікна» під ключові погляди, жести й сенси — щоб звук не накривав їх катком.

POV слуху (перспектива).

Визначає, чиїми вухами ми чуємо сцену: суб’єктивно (приглушено, крізь двері, через дихання героя) чи об’єктивно (повна картина світу). Синхронізує це з візуалом і нарративом, щоб вухо і око були одного оповідача.

Ризик-реєстр майданчика і план страховок.

До зйомок позначає «шумні» ризики локацій і реквізиту (дорога, неон, кондиціонери, шурхіт костюмів), планує room tone, wild lines (вільні репліки), «чисті хвости» та короткі шумові пласти, щоб не викликати перезнімання через один звуковий шов.

На майданчику: придатність звуку.

Контролює, щоб основна драматична лінія завжди була чутною і не розчинялася в шумі. Якщо виникає ризик втрати сенсу, він фіксує це й добивається дублювання матеріалу у придатному для монтажу вигляді. Його робота — зберігати чистоту акторської мови й пріоритет ключових звукових акцентів, щоб у пості не доводилось перекривати гру штучними «милицями».

Синхрон з акторською та візуальною режисурою.

У парі з режисером з акторської роботи погоджує паузи, вдихи, несказані вибори — під них готує звукові вікна. З візуалом і DOP вирішує, де камера може «чути близько», а де звук мусить залишитися тлом, щоб кадр не втратив сенсових шарів.

Монтаж звуку і дизайн.

Курує діалог-едіт, Foley та атмосферу так, щоб акустичний простір був безперервним, коли реверберація, відстані, зміни планів не рвуть вухо. Додає звукові мотиви та рими, які склеюють сцени (звісно, «за змістом»).

Музика як нарративний інструмент.

На spotting-сесіях із композитором визначає місця входу/виходу музики, щоб вона не спойлерила повороти й не сперечалася з арками. Де потрібна тиша — захищає тишу. Де мотив підтримує підтекст — дає йому простір.

Фінальний мікс і баланс пріоритетів.

Разом із re-recording mixers вибудовує ієрархію: слово > дія > музика (або інший порядок, якщо цього вимагає сцена). Перевіряє, щоб сенс зчитувався на різних системах прослуховування; оформлює правки ADR.

Як ви, мабуть, уже зрозуміли, режисер звуку відповідає не за технічну якість, а за драматургію звуку.

Його завдання — щоб у історії була власна акустична мова: коли мовчати, коли звучати, чиїми вухами ми чуємо сцену тощо. Для цього він працює у взаємодії з усіма ключовими орбітами — від нарратива й акторів до оператора, композитора й фінального міксу.

З ким працює Режисер звуку

З Режисером-нарративу.

Вони разом задають драматургію інформації. Нарратив позначає, які знання глядач отримує у сцені і коли настає поворот. Звуковий режисер перекладає це в акустику: де має прозвучати тиша, щоб глядач «почу́в» сенс; де звукова деталь підкаже факт раніше за слова; де музика повинна мовчати, щоб не зруйнувати інтригу. Так вухо і око працюють як єдиний оповідач.

З Режисером з акторської роботи.

Performance Director будує гру актора на паузах, вдихах, несказаних виборах. Sound Director гарантує, що ці мікромоменти не будуть задавлені шумом або музикою. Він залишає для них звукові вікна й контролює, щоб у ADR актор відтворив той самий емоційний стан, інакше монтаж втратить правду.

З Оператором-постановником.

Вони вирішують, як поєднуються візуальна і слухова перспектива. Якщо камера стоїть близько — глядач має чути суб’єктивно: дихання, глухоту простору, биття серця. Якщо кадр загальний і відсторонений — звук має бути об’єктивним і давати картину світу повністю. Узгодженість цих рішень формує точку зору сцени.

З Режисером монтажу.

Тут вони працюють над ритмом. Монтаж може різати картинку, але звук здатен пом’якшити або підкреслити розрив. Вони вирішують, де перехід робити звуком раніше картинки (prelap), де пізніше (overlap). Якщо візуальна склейка дає стрибок, звуковий режисер шукає мотив, шум або музичну риму, щоб пов’язати сцени. У результаті глядач відчуває плавний потік, навіть якщо кадри між собою контрастні.

Етапи роботи Режисера звуку

Препродакшн

На етапі підготовки режисер звуку формує звукову концепцію фільму. Разом із режисером-нарративу визначає, як історія «говоритиме на слух»: де звук несе інформацію, де мовчання створює напруження, де деталь підказує сенс раніше за слова.