Розділ 10

Розділ 10 (Фінал)

         Monsier Франко, вирушив до часового району .Він  дотримався обіцянки і взяв із собою триста тисяч євро, які він має передати Люку за його виконану роботу .Дорога промайнула швидко.

         Один з охоронців відчинив двері автомобіля і мер, поважною ходою вийшов з машини, він поправив піджак та капелюх що з’їхав з його голови під час подорожі.

   – Крістіан, зачекай тут, і постережи гроші я скажу коли треба буде їх занести.

   – Bien – сухо відповів охоронець що досі тримав двері.

         Мер тихим кроком підійшов до дверей агентства Люка, на ній була табличка:

«Зачинено, будь ласка, в разі негайної потреби зателефонуйте або постукайте»

Monsier Франко кілька разів постукав але прочекавши кілька хвилин відповідь так і не отримав.

   – Зачинено, і що ж робити, Вальтер подай но мені ванстр – звернувся до водія мер.

Водій негайно передав прилад меру але результату від нього не було .

   – Дідько, немає зв’язку з прив’язаним пристроєм .Ну і де цей чорт в капелюсі зараз?! – невдоволено буркнув мер.

         Monsier Франко був дуже злий на Люка, і через це сильно вдарив в двері агентства, на його несподіванку, двері відчинились…

   – Крістіан, ходімо зі мною, чую тут щось неладне –шоковано мовив мер.

         Охоронець зачинив двері автомобіля і сам пішов в слід за мером .Мер штурхнув двері в перед але з середини їх щось підпирало, він штурхнув сильніше і двері прочинились.

   – О дідько…

Ванстр що тримав у руках мера впав на підлогу і з характерним звуком процокотів кілька разів .В середині, на мотузці висіло бездиханне тіло Люка…

         Сіре обличчя обвівав вітер що зайшов разом з мером та охоронцем, предмет що підпирав двері, було ні що інше як стілець на який ставав Люк перед смертю .Monsier Франко здивовано дивився на тіло що бовталось на місці де колись так само бовталась лампа .Мер зробив кілька кроків до столу та глянув на нього, на ньому було кілька папок зі справами, купа розірваних папірців, та записка , до якої було прикріплене фото…

   – Записка – сухо та сумно мовив мер .

         Він взяв її до рук, та став читати вголос:

   – Я, Люк Моріс,  не можу більше так жити, я погодився допомогти меру міста , знайти злодія та вбивцю, та я навіть не уявляв чим це для мене може закінчитись .Я вбив власного друга в першу чергу шукаючи хакера .Він приніс в моє життя багато радості та щастя, а я вбив його .Я не можу більше так жит , з думками що я вбив найважливішу мені людину .Останньою моєю волею , буде , витратити мною зароблені триста тисяч євро , на лікування людей в діодному та часових районах , а в моїй смерті прошу звинувачувати мене самого…

Кінець 12 Вересня – 1 Жовтня