Розділ 8

Розділ №8

         Наступного дня як і домовились Люк прийшов в мерію де зустрів monsier Франка .Його провели до капсули, він зайшов до неї та заплющив очі, через хвилину він вже опинився в альтеративному житті .Люк не став ловити гав і одразу рушив у засідку де він має чекати .Він замовив собі каву в одній з кав’ярень і роблячи ковток за ковтком прийшов до аптеки .Чекати довелось кілька днів .Люк вже став хвилюватись чи не здогадався хакер що тут засідка, але доводиться тільки чекати.

         Хакер об’явився наступного дня.Люк сидів та читав газету за чашкою кави , як раптом помітив що за вікном погода почала змінюватись  , світле та сонячне небо захмурилось та покрилось темними хмарами що перекрили світло , а на вулиці почав з’являтись густий туман .Люк відклав газету та став спостерігати за подіями . Також він пересів ближче до вікна аби він міг бачити вхід до аптеки обабіч кав’ярні .Люк помітив що і бариста та інші відвідувачі втратили свідомість .

         «Значить хакер десь поблизу» – промайнуло в голові у Люка  .Він обернув голову і на мить він помітив як чорна постать промайнула у вході до аптеки .Люк увімкнув пристрій що сповістив всіх інших охоронців про тривогу. Далі Люк зірвався з місця та поки перебігав дорогу дістав та увімкнув інвестр .

Почувся тихий писк .

Замах руки.

Кидок.

Крик…

         Туман почав розсіюватись і хмари розтулились показавши привітне сонечко .Люк відчув на своєму тілі приємні промінчики сонця , він мимоволі глянув на небо та усміхнувся .З середини аптеки вибіг чоловік в капюшоні .

     – Чорт, якби ж я міг побачити його обличчя – подумки картав себе Люк.

         Люк одразу ж зрозумів що це був той хакер , він кинувся за ним перестрибуючи бордюр .Чоловік біг швидко проте й Люк не відставав, час від часу чоловік кидав Люку різні предмети на перешкоду, то стілець що був біля кав’ярні, то ящик з яблуками .Вони пробігли вже більше третини вулиці столичної але хакер ніяк не зупинявся, Люк відчував як його ноги перетворюються на вату і потрохи сповільнювався але залишити його Люк не міг .Чоловік забіг за ріг і Люк побіг за ним, але через  свою необережність він зашпортався і впав.

   – Дідько – виголосив на всю вулицю Люк.

Але здаватись Люк не збирався .Він підвівся та забіг за ріг .На його жаль чоловіка там не було .

Принаймні того чоловіка якого він бачив…

         За рогом знову вирував туман, хмари закрили небо а в повітрі прямо над Люком височіла чорна постать .Навколо постаті крутились предмети, від столика, до яблучка .Хакер підвів руку а тоді махнув нею прямо на Люка і в ту ж хвилину на нього ледь не звалився ящик яблук.

         Він завмер, Люк ніколи такого не бачив, це все було як у сні .Думки були прикуті до хакера, а тіло не могло навіть поворухнутись.

   – Ну що, monsier Моріс, ось і ваш кінець …– казав хакер єхидно зареготавши після.

         В спині відчувся біль, для Люка це було як старт, ноги почали бігти як навіжені, він ще ніколи так швидко не біг як зараз .Побачивши єдину відчинену крамницю Люк драпнув туди . Він зачинив двері та почав їх барикадувати всім чим бачив .Часу на роздуми у Люка не було, він підійшов до прилавку в крамниці за сховався за ним , він чув як хакер намагається вибити двері .І він розумів що рано чи пізно двері не витримають та зламаються .Тоді він згадав про сенквос він дістав його з кишені та почав панічно натискати на єдину кнопку на ньому.

Але він не працював .

   – Чорт, чорт, чорт! – кричав злісно Люк .

         Він жбурнув прилад у стіну і той розлетівся на шматки, і лише через кілька хвилин Люк зрозумів що зробив.

   – Дідько, що накоїв?!

         Шансу на повернення тепер не було .Сенковс – був його єдиним способом повернутись до реальності, але тепер, дороги назад не було .Він зняв капелюха та закрив ним обличчя, сльози полились річкою, він розумів що йому більше не жити, розумів що це кінець, а тоді зрозумів що сам у цьому винен .

   – Що?!Захотілось триста тисяч євро, захотілось?!Отримуй тепер Люк, отримуй! – у сльозах говорив  Люк.

Двері відлетіли і всередину зайшов хакер .

   – Ну здраствуй, вражич  – єдино зареготавши сказав хакер.

Люк поглянув на його руку, там і справді не було однієї руки, за те на правій руці Люк помітив кілька цифр .

   –  2, 4, 9, 3.

Після цих цифр, стояли три значки «L&M» .Хакер підійшов ближче і підійняв Люка, він намагався боротись але не виходило тіло наче оніміло , але по символах на руці Люк впізнав його – це був Марсель

         Марсель Бардо або ще як любив його називати Люк , Марс…

   – Марс, невже це ти…– хриплим голосом вимовив Люк з останніх сил.

   – Я Лайме, я…

Хакер заплющив очі і заходився наносити удари ножем.

         Люк схрипнув, і заплющив очі назавжди …   

         Люк прокинувся у мерії .Біль в животі від ударів ножем вже пройшов і взагалі було таке відчуття наче того болю і не було.

   – Monsier Моріс, ви померли

         Від цих слів Люк був у шоці.

   – Але я живий.

   – Так, але ви померли в альтернативному житті, через це ми більше не зможемо підключити вас до альтернативного життя, тому нам доведеться розірвати договір з вами .

         Monsier Франко підвівся та вже хотів йти як Люк зупинив його .

   – Я знаю «CNV» хакера.

Мер повернувся на місце і почав говорити.

   – Продовжуйте monsier.

   – Марсель Бардо, це і є… Хакер –Люк запинався так як просто не міг вірити що його друг дитинства є хакером.

   – Він житель часового району?

   – Ні, діодного, чесно сказати я вважав його єдиним нормальним діодним, що правда, вже не вважаю .

   – То який його сіенве?

   – 2493.

   – Але сіенве складається з шістьох цифр, як щодо інших двох?

   – Мені потрібен для цього час, а також додаткова інформація .