Розділ 7

Розділ 7

         Вночі Люку як зазвичай снилась якась нісенітниця, хоча чесно сказати Люк за цю незрозумілість та не можливість їх і обожнював .Він прокинувся як зазвичай о шостій ранку .Він гадав що через п’ять хвилин його улюблений годинник проб’є без десять шосту але нічого не відбуло і аж тоді він усвідомив що взагалі не в часовому районі .Люк підвівся і вийшов з палати .Monsier Франко розмовляв з одним з лікарів у коридорі і коли побачив Люка дуже зрадів .Вони поговорили кілька хвилин а тоді monsier Франко запропонував Люку один вихідний, щоб той встиг і відпочити і bienнько обдумати все що дізнався .Люк був не проти тому щиро подякувавши Франку вирушив додому .Дорога на диво пройшла швидко .Люк не став повертатись у своє агентство а одразу вирішив піти додому.

         Кілька днів він не з’являвся до мера, monsier Франко вже став хвилюватись та навіть відіслав кількох людей до агентства Моріса але його ніде не було .На щастя меру таки вдалось щось дізнатись про Люка , кілька днів тому Люк заходив до monsier Кормана головного інженера часового району та замовляв у нього кілька інновації .Це були інвестри, прилад який міг глушити будь який сигнал у певному радіусі, monsier Моріс придбав двадцять чотири штуки .П’ятнадцять з них діють у радіусі двадцяти метрів, інші дев’ять мають посилену міцність та силу глушіння але менший радіус, десять метрів.

         Ранок .Люк снідав у своєму улюбленому кафе дивлячись на дощ що капав за вікном .Він вкусив круасан та хотів зробити ковток кави як відчув на собі чиїсь пильний погляд  він поставив чашку та вирішив оглянутись .Тоді він і помітив як офіціантка дивилась на нього дуже підозрілим поглядом, коли вона побачила що Люк її помітив вона швидко пішла на кухню та зникла .Люк не був надто параноїчною людиною тож просто повернувся назад до перегляду виду за вікном .Через кілька ковтків кава закінчилась і Люк поставивши на стіл чотири євро підвівся і вже хотів ступити крок до виходу як відчув на своєму плечі чиюсь руку.

   – Monsier Моріс, і куди це ви зникли?

         Люк упізнав цей голос .Це був monsier Франко .Між ними відбулась розмова .Люк пояснив куди він зник і що він робив .Здалось, мера це задовольнило, але він попросив більш детально пояснити що ж взнав Люк, щоб той був упевнений чи справляється Люк зі своєю справою .Люк пояснював не довго, ще зі школи він навчився bien скорочувати перекази.

   – Пам’таєте нашу розмову про зайця та пастку?

   – Пам’ятаю –коротко відповів він.

   – Наступним місцем пограбування буде аптеки , містера Лоєра.

   – Чудово! –радісно вигукнув мер – тоді я накажу щоб негайно встановили інвестри.

   – Ні, рано monsier, рано.

   – Але чому, ми ж маємо заподіяти пограбуванню а не навпаки.

   – Хіба полюючи на зайця ви будете відлякувати його від пастки?

   – Я зрозумів вас monsier .Від сьогоднішнього дня, в аптеці буде працювати людина з часового району.

   – Мені приємно працювати з вами, містере Франко.

   – Заманити то ми заманимо, але як його упіймати в руки? – поцікавився мер.

   – Легко, одразу після сповіщення аптекаря про пограбування, я укину до приміщення аптеки інвестр який паралізує хакера, та туман що він викликає , після чого я взнаю його сі, сі, сівен.

         У відповідь мер лише трохи хмикнув та з посмішкою переправив Люка .

   – Перепрошую, не сівен, як ви кажете, а сіенве .

   – Оу, вибачте, після чого – продовжив Люк – я передам вам сіенве і ви його деактивуєте.

   – План хороший, не смію вам перечити monsier, можливо вам буде щось ще потрібно?

   – Так, необхідно буд ще кілька людей з часового району, і їм також потрібно видати інвестри, щоб якщо я по якимось причинам не встиг його закинути в приміщення аптеки та активувати, щоб це встигли зробити інші.

   – Буде зроблено monsier, можливо вас підвести додому?

   – Ні, дякую, я взяв парасолю  обожнюю прогулюватись під дощ.

         Вони попрощалися та розійшлись кожен по своїм справам .Зараз Люку необхідно було відпочити .Він прийшов додому та впав на ліжко без слів, єдине що йому зараз хотілось — це спати .Так він і зробив .На ранок він прокинувся повний сил та енергії, він відвідав баристу та банкіра та детальніше розписав про невідомого чоловіка який навідувався за три дні до пограбування .Бариста нічого не бачив а банкір сказав, що йому здалось що чоловік не мав обличчя .Це було трохи дивно, але коли ти в житті де можливо все, то це стає нормальним .Більше вони нічого йому не змогли сказати тож Люк ввічливо попрощався знявши капелюха, і весь залишок дня провів у кафе п’ючи каву.