Розділ 4

Розділ №4

         Згодом автомобіль перетнув кордон часового та діодного районів .Перше що здивувало Люка , це сморід та купи сміття . Якщо у часовому було все чисто то тут сміття лежало ледь не на дорозі .Оглядаючи будинки здавалось що за ними ніхто не доглядає, обшарпані стіни та розмальовані графіті будинки та паркани .В деяких місцях сморід був настільки сильний що Люку доводилось затримувати дихання щоб нормально почуватись.

 Мер поглянув на Люка та єхидно посміхнувшись сказав.

   – Це тимчасово , скоро звикнете.

   – І це тут так постійно?

   – Тільки на краю району, в центрі більш менш чисто.

         Більше мер з Люком не розмовляв, залишок дороги кожен мовчки дивився у своє вікно.Люка багато що дивувало алое найбільше це те що за всю поїздку він не побачив ні одної людини ,лише декілька роботів прибиральників по вулицях .Спочатку Люк гадав що це тільки тому що це не центр, але коли вони приїхали до адміністративної будівлі то нічого не змінилось .Окрім смороду .Його тут не було.

         Машина зупинилась, і дворецький відчинив двері меру, Люк намагався відчинити двері зі свого боку але в нього ніяк не виходило тому йому довелось перелізати  на інший бік.

   – Ну що ж, monsier Люку , вітаю вас у моїй резиденції .– Мер розклав руки показуючи на великий будинок що височів поміж зеленого парку та саду.

   – Велика в вас резиденція . – підкреслив Люк.

   – Monsier Люку, якщо буде ваша ласка скажіть з чого и будете починати працювати?

   – Для початку я би хотів поспілкуватись з єдиними свідками .

   – Тоді ходімо в середину.

         Monsier Франко провів Люка всередину де серед незлічимого числа кімнат відвів в одну з кімнат де знаходилось четверо людей .Двоє з них були охоронцями а ще двоє інших лежали на ліжках і на лівих руках у них стирчали фіолетові круги.

   – Доброго дня панове, це monsier Моріс, детектив який знайде хакера.

   – Ще один мертвець, чув Уолт, вони тепер до нас як на каву в кав’ярню ходять.

   – Клер, заспокойся, monsier Люка хакер вбити не зможе, він з часового району – сказав Франко Сицилій .

   – А це щось новеньке, якщо так до сподіваюсь ви спіймаєте того клятого хакера і нам не доведеться тут довічно стирчати під крапельницею .Я Клер Амеліно .

   – А я Уолт Ревіль.

   – Ради познайомитись monsier.

   – Хлопці, monsier Моріс задасть вам кілька питань і все – Франко перевів погляд на Люка.

   – Мені необхідно йти по справам, якщо я раптом знадоблюсь, скажіть Леону він мене повідомить.

   – Bien sur.

Франко покинув кімнату і Люк почав розмову.

   – Monsier, хто з вас бариста?

   – Я monsier – сухо відповів Клер.

   – Тоді розпочнемо з вас.

   – Я що тісто щоб з мене розпочинати? – зареготів Клер.

Люк прокашлявся.

   – Я би попросив вас бути серйозними та тактовними.

   – Ви часові всі такі, нудні та серйозні, а ми діодні веселі.

         Люк вже пожалкував що погодився  йому дуже хотілось вмазати Клеру в пику якомога сильніше але він вирішив далі зберігати спокій.

   – Чи пам’ятаєте ви коли відбулось пограбування банку?

   – А мені все одно я що день то склянки кави бачу – зареготів Клер як кінь.

   – Клер, заспокойся ,до тебе увічливо звертаються а ти отак.– суворо сказав Уолт.

   – Bien, давайте вже свої питання – махнув правицею Клер.

   – Коли відбулось пограбування?

   – Десь, числа дванадцятого.

   – Підтверджую, дванадцятого липня. – втрутився Уолт

   – Що ви бачили під час пограбування?

   – Я особисто нічого, я відчув біль в голові після чого мені потемніло в очах і тоді я прокинувся в капсулі.

   – А ви що скажете monsier Ревіль?Ви як я розумію банкір, можете детально описати момент пограбування?

   – Спробую, я сидів за комп’ютером перераховував євро що були у банку та чеки що ми мали видати напередодні робочим, тут в голові потемніло, частково , після чого всі ліхтарі та лампи вимкнулись, комп’ютер теж вимкнувся .Я подумав можливо проблеми з кодом але ні, всі люди були на місті, тут у вході з’явилась чорна постать, всі люди попадали а він почав наближатись до мене .Тоді я вже розпрощався зі своїм життям як раптом я прокинувся.

   – Як гадаєте чому він вас не вбив?

   – Можливо тому що він не встиг, на той момент вже вся система була готова до пограбувань, а в разі чергового пограбування система альтернативного життя автоматично вимикалась і всі люди прокидались.

   – Як гадаєте хто може бути хакером?

   – Жодного уявлення – одночасно відповіли обоє.

   – Можливо ви щось знаєте про попередні або наступні пограбування пограбування?

   – Ні.

   – А я чув – обізвався один з охоронців.

   – Як вас звуть monsier?

   – Звіть мене Леандр.

   – То що ж ви чули Леандр?

   – Це звісно не сто відсоткова інформація але містяни підозрюють що хакером може бути хтось з четвертого блоку.

Люк хотів подивитись де цей четвертий блок але згадав що monsier Франко забрав карту

   – А скільки приблизно людей проживає у четвертому блоці?

   – Хтось з вас колись бував у тому четвертому блоці?

   – Я з Клером у другому живемо.

   – А ви monsier? – звернувся Люк до Леандра.

   – Я в першому, хоча буваю там досить рідко.

   – Якщо ще щось згадаєте, звернетесь до мера, гаразд?

Всі присутні просто мовчки кивнули.

   – Чи не могли ви підказати де знаходиться monsier Франко?

   – Так, прямо по коридору двадцять п’ятий кабінет.

   – Дякую, monsier.

Люк підвівся, та знявши капелюха перед присутніми покинув  кімнату.