Ще один незнайомець

      Не спішачи іти геть від дверей кімнати, де знаходилися чоловіки, Єлена тихенько підкралася до тих дверей, щоб підслухати про що чоловіки будуть говорити, і що за чоловік цей Каст.  Єлена звичайно не любила підслуховувати чужу розмову, але на цей раз вона змушена це зробити, адже зараз вона немов у вісні. Не знайомі місця, люди, тварини, подіїї які заставляють її все більше й більше лякати. Вона сама в цій незрозумілій країні і не знає до кого піти попросити допомоги. Вона немов поринула в якийсь казковий світ, де є ельфи й можливо феї, яких вона ще не зустрічала в цьому сні.

- Принцесо Юноно, ви що...Підслуховуєте? - неочікувано пролунав жіночий голос з-за спиною Єлени.

- Що..? Я? Ні-ні, не видумуй, я просто... - та що саме, Єлена не могла придумати! - Кароче, що ти хотіла Даяно? - мовила Єлена до покоївки поправляючи своє довге біле волосся.

- До вас прийшла Арсула! - Єлена незрозуміло глянула на покоївку.

- Арсула? Тобто Арсула? 

- Тільки не говоріть, що ви і про свою найкращу подругу забули! - Єлена неохоче посміялася з Даяни.

- Ну що ти Даяно! Як це я можу забути про свою найкращу подругу! Просто здивувалася, що вона прийшла ось і все!

- Але ж ви її самі вчора покликали!

- Справді? - здивовано мовила Єлена.

- Так принцесо! 

- Ну гаразд, тоді пішли! - і Єлена пішла з даяною.

      Прийшовши до великої гостинної зали, Єлена помітила, що коло каміну на милому диванчику сидить одна харизматична жінка, яка тримала в свої руці чашечку з чаєм. жінка різко глянула на єлену, помітивши її жінка поклала свій чай на столик і радо усміхнулася до Єлени.

- Принцесо Юноно, я піду! Якщо, що я буду поряд! - поклонившись на прощання, Даяна швиденько вийшла з гостинної зали зачинивши за собою двері. 

      В залі лишилися тільки двоє, Єлена і невідома жінка. Двоє дивилися на один одного ат мовчали. Єлена не знала, що говорити і як себе представляти. Та й поводитися також не знала. Вона стояла немов кам'яна та дивилася тільки на жінку, яка виглядала на холодну та спокійну людину, але де що віяло від неї агресією.

- Ти так і будеш там стояти? - першою вирішила перервати тишу в цій залі Арсула, яка піднялася зі свого дивана та покрокувала до Єлени. 

- Ах, вибач! Просто... - але Арсула не збиралася її слухати.

- Як тебе звати? - єлена оципиніла від такого питання. адже це дивно, що найкраща подруга цієї жінки, не знає її імені.

- Я...Я ж Юнона! Ти що забула ім'я своєї найкращої подруги? - тиша!

- Я не забула...Але ти не Юнона! - Єлена зупинила своє дихання. Те, що мовила Арсула заставило Єлену не на жарт здивуватися. - Мабуть ти не очікувала такого знайомства! - Арсула підійшла ще блище до Єлени, да так, що Єлена чула саме дихання Арсули. - Думаю тобі краще присісти! - Арсула показала Єлені на диван.

- Думаю, що так! - Єлена покрокуала до дивану, а за нею й Арсула. Сівши обоє на диван, Арсула вирішила продовжити свою розмову.

- Хто ти? А точніше, яке твоє справжнє ім'я? - твердо мовила Арсула, без ніякої емоційної зморшки на лиці.

- Єлена! - ніяково мовила Єлена до Арсули. - Але відки ти знаєш, що я не Юнона?

- Зараз я задаю питання! - наказно промовила Арсула. На це Єлена нічого не могла сказати. - Значить тебе звати Єлена! Звідки ти?

- Я з Лос-Анджелеса! 

- Зрозуміло! Значить ти не з наших! Ти з людських світів, адже так? - Єлена здивовано подивилася на Арсулу.

- Так! Але відки ти знаєш про людський світ? - Арсула промовчала.

- Як ти потрапила в тіло Юнони?

- Я не знаю як це сталося, все, що я пам'ятаю, то це тільки те, що я мала браслет і...

- Як виглядав цей браслет? - поспішно мовила Арсула до Єлени.

- Ну...Якщо я добре пам'ятаю, то цей браслет обмотував моє зап'ястя...

- Він виглядав на золоту змію? 

- Так..!

- Значить все те, що Юнона говорила, було првдою! - пробурмотіла Арсула по-під ніс.

- А що вона говорила? - Арсула глянула на Єлену.

- Цей браслет ще при тобі?

- Ні! Нажаль коли я проснулася у вашому світі його вже не було на моєму зап'ясті!

- Погано! Нам треба як найшвидше знайти його і повернути Юнону назад до її тіла а тебе назад додому! 

- Тобто я все ж таки можу повернутися? - промовила з надією Єлена.

- Але без браслета ти не зможеш вернутися назад! - Єлена помітно потухла але зразуж запалилася бажанням знайти його. - Де ти проснулася, коли перший раз сюди потрапила? - Єлена нахмурилася, згадуючи то місце.

- Я проснулася коло одного величезного Дуба на якійсь вершині! - Арсула помітно здивувалася, адже те, що вона почула, було досить неочікувано.

- Коло Дуба, на горі Агати? 

- Не знаю, як та гора у вас називається, але точно пам'ятаю що на якійсь вершині коло Дуба!

- На тій горі похована кролева Агата! Матір Юнони! - Єлена напряглася.

- Справді? Дивно, але щось забагато збігів! - Арсула схрестила руки перед грудьми, які стислися один до одного і стали більш пружніші і більші.

- Що ти маєш на увазі? - Єлена перехрестила ноги.

- Магічний браслет був моїм подарком, пам'ятаю мене ще огорнуло світло, та потім я проснулася на горі Агати яка була матір'ю Юнони! - і тут до Єлени приприли ще одні спогади. Коли вона йшла до короля, то по дорозі вона замітила одну дівчинку, яка бігла із однією шкатулкою в руках. Єлена не знала, що це за шкатулка і чому вона згадала таку дрібничку. 

- Якщо ти проснулася на горі, то як знайшла цей замок? 

- Мене привела Даяна! - Арсула погладила своє золотисте волосся.

- Зрозуміла! Так, стоп! Браслет Мілектари був твоїм подарком? Хто його тобі подарував?

- Ну...Якщо чесно, мені його ще не встигли подарувати, так як день народження у мене мав би бути сьогодні! Цей браслет я побачила у робочій сумці свого брата! Мабуть він її розкопав на своїй роботі та й вирішив його подарувати мені! - згадавши про свого брата, Єлена зрозуміла, що сумує за ним, хоча й не бачила його пару годин, але все одно, їй його так не вистачає. " Як він там, напевно хвилюється за мене, адже я зникла!".