Час дорослішати

      В середині замку було прохолодніше а ні ж зовні. Єлена зайшовши в середину, немогла повірити своїм очам. Вона немов у казці. Замок був неймовірний. Стіни були обмотаними галузками, а галуззя було в листях і квітках. По-середині зали стояв великий тьм'яно-сірий із білими смугами камінь, який віддавав велике світло до стелі. Було дуже багато вартових. Двоє стояли не порушно коло виходу, а всі інші стояли коло того дорогодцінного  каменя.

- А, що це за камінь? І чого тут так багато вартових? - мовила Єлена стоячи коло прислуги.

- Такий камінь стоїть у всіх королівствах! Він охороняє королівство від засухи, природних катаклізмів і від багато чого іншого. Але не в усіх королівствах він однакової форми і не однакового кольору! Ось наприклад, королівство Вогню і Камню. У них камінь має форму ікла дракона, колір має червоно-кровавий а смуги його золоті!

- А відки ці камні, яка в них історія? - прислуга здивувалася цього питання, вона почала запідозрювати, що принцеса Юнона стала якоюсь іншою! Вона завжди знала більше про королівства за неї, а зараз вона просить їй розповісти все про ці королівства, та про їхні священі камені.

- Принцесо, з вами точно все в порядку? Ви ж знали більше про це все, а зараз просите мене вам про це все розказати? - Єлена глянула на прислугу, яка дивилась на неї із стурбованим лицем. Видихнувши повітря, Єлена покрокувала в перед.

- Ти говорила, що мене батько кличе до себе! Краще не спізнюватися! Пішли! - Єлена покрокувала до сходів, хоча в душі не знала, де знаходиться те місце куди вони йдуть, але якщо прислуга зрозуміє, що вона не принцеса а проста людина з іншого світу, то будуть ускладнення в цій історії.

- Ах, так принцесо! Ідіть за мною! - прислуга підбігла до Єлени.

      Ішовши по темному каридору за прислугою, Єлена помітила що до них біжить якась дівчинка. На вигляд їй було десь 11 років, але побачивши її вуха Єлена аж ахнула від неочікуванності. Це був Ельф! Дівчинка пробігла поприних не оглядаючись, та побачивши перед собою принцесу Юнону, вона різко затормозила і дуже низько вклонилася їй, вруці вона тримала якусь коробочку, на вигляд була старовинна, та мала незвичайні візерунки. 

- Ми прийшли принцесо Юноно! - мовила прислуга до Єлени, та  почала щось говорити вартовому.

      Вартовий увійшов до кімнати і побув там пару хвилин та вернувся назад із словами: " Король готовий ваз прийняти до себе! ". Прислуга не стала заходити, так як король хотів поговорити з донькою тет-на-тет. Зайшовши в середину, Єлена не могла приховати свого здивування, той що називався її батьком і королем цього королівства був неймовірним. Його волосся було довшим за його руки, а з волосся стирчали його ельфійські вуха. Його тіло було худим, але все одно вабило жіночі погляди. На його голові була немов прикраса, яка злегка обмотала його голову. Його довге перламутрове волосся відбивало ранні сонячні промені, а шкіра того чоловіка була злегка блідою, але доглянутою.

- Доброго ранку моя дорога Юнона! - пролунав по кімнаті ласкавий та ніжний голос короля. - Ти напевно голодна! Я попросив кухарів, щоб вони приготували всі твої улюблені страви і повелів, щоб ці страви принесли сюди! Якщо ти не проти, давай разом поснідаємо! - король обернувся до Єлени лицем. Його очі були небесно блакитними, та такими чистими, що на Єленових очас показалися сльози, та вона зразуж відвела свій погляд від нього.

- Гаразд! Я не проти! - король помітно зрадів  і підійшов до Єлени простягаючи свою руку до неї. Єлена відгукнулася на його жест і він повів її до столу. Відсунувши для неї крісло, король покрокував на свою сторону і вони розпочали свою трапезу.

- Знаєш, я не просто так тебе сюди покликав і попросив, щоб сніданок принесли сюди! - Єлена відволіклася від свого сніданку і уважно почала слухати Ельфа. - Мені треба з тобою серйозно поговорити Юноно! - король перейшов на більш строгіший тон. Його броби видавили на його лиці, емоцію серйозного чоловіка.

- І про, що ж ви хочете із-зі мною поговорити? 

- Королівству потрібен король, я відчуваю, що мене не на довго лишилося, і я мушу встигнути...  - та Єлена різко його перебила.

- Видати мене заміж! - промовила дівчина беручи в рот кусочок жареного грибочка.

- А ти здогадлива принцеса! Ти маєш рацію, я маю встигнути тебе видати заміж за принца іншого королівства! - король взяв бокал із вином - Може ти маєш якогось в своєму серці?

- Ну що ви, я в серці нікого немаю! - Єлена помітно почала нервуватися - А коли саме ви мене хочете видати заміж за невідомого принца?

- Я над цим ще не думав, я хотів спочатку тобі це сказати. Але надіюся, що найблищим часом! - мовив король роблячи ковток вина.

- " Звичайно, так я тобі й повірила! Точно вже маєш когось на думці! Когось вигідного для цього королівства! Всі у фільмах так казали, аде це виявлялося брехнею!" - Єлена зробила ковток простої води. - І хто стоїть на місці вами бажаних? - спокійно мовила Єлена.

- Є один принц! Він з королівства Чорного диму! - Єлена зробила ще один ковток води.

- З Чорного диму? Чому саме з цього королівства ви вирішили взяти для мене нареченного? 

- У них є вигідна для нас пропозиція! Але ми ще не вирішили! - Єлена здивовано глянула на короля.

- " Є вигідна пропозиція, але ви ще не вирішили? Як це зрозуміти? " - Єлена підняла одну брову і вструмила видеку в кусок вареної картошини.

- І ще, він підходить на цю роль! Він є принцом свого королівства, хоча він ще замалий і не зрілий для корони, але він доказує своїми поступками, що навіть неслухняна дитина пізнавши, що таке біль, може стати дорослим, не по рокам! Мені такі чоловіки подобаються і думаю він тобі також сподобається, хоча ти в мене спокійна дитина а він буйний, думаю ви найдете спільну мову!

- " Ого, спокійна? Я? Та ні ельфе, ти дуже сильно помиляєшся! - Єлена закінчивши снідати, підняла свої очі до короля. - По тво...вашим словам він хороший у своїй справі, але я не думаю, що готова до сімейного життя із чоловіком! Я їх ще не розумію, і не розумію для чого виходять заміж! Плюс я ще занадто молода для одруження! - король шоковано дивився на Єлену, немов вона сказала щось незаконне.