Зовсім інший світ

       На дворі вже почало сутиніти. Небо покривало неймовірне зоряне небо, таке небо було дуже рідкісним. Тобто, люди давно не бачили такого казкового нічного неба. Повітря ставало легшим і прохолоднішим, і людей ставало все більше й більше на дворі. Дехто йшов разом із своєю половинкою до ресторану, а дехто до парку. Було вже всім ясно, що цей вечір обіцяє бути романтичним і спокійним. Всього, чого не вистачало в цьому вечорі, це дощ з пелюстків рожевих ну або ж червоних троянд!

- Брате! Ти сьогодні занадто гарненький! - Єлена простягнула свою руку до волосся Ореста і почала портити зачісане волосся назад.

- Єлено успокійся ж! Я ж довго його вкладав! - розлючено мовив Орест.

- Тобі більш підходить неслухняне волосся Оресте! - пролунав жіночий голос з однієї кімнати, яка була недалечко від кімнати Ореста.

- Мамо, ну тільки ти не почин... - в мить на Орестовій голові появилася ще одна рука, яка також почала шурувати його голову - Боже! - прошепотів Орест, стискаючи зуби.

- Ну що ж ви робите молоді люди жіночої статті?! - пролунав ще один голос, який прозвучав на порозі кімнати. - Лишіть хлопця в спокої! - мовив батько тихо підсміхуючись над Орестом!

- Ви чули батька? Лишить вже мене! - мати й Єлена забрали свої руки від волосся і різко обернулися до батька, який й досі стояв на порозі. Ті двоє переглянулися хитрим виразом обличчя і побігли до батька. Не встигнувши й промовити слово, як їхні жіночі й тендітні руки опенилися на батьковій голові.

- Коханий, ти також якийсь занадто гарненький, треба це виправити! - мовила мати і вона разом із донькою почали створювати велику бурю на голові чоловіка. Дивлячись на це, Орест ледь-ледь стримував сміх. Але то було дуже важко, адже вираз обличчя описувало його емоції!

- Ти цілком права!  Королева мого серця, ти можеш це робити що разу коли я занадто красивий, і коли занадто не красивий! Я буду тільки щасливий! - після цих слів, Єлена скривилася від тих слів і відсторонилася від батьків, які забули, що в тій кімнаті вони не одні!

- Ну що ж за голубки! Якщо я й на далі буду на це дивитися, то точно зараз буду обнімати унітаз! - мовила Єлена до брата!

- Ага! Єлено, а коли ти найдеш свого голуба? Ти вже більшенька дівчинка, а чоловіка ще немаєш! Чи ти нам не розказуєш про нього? - різко мовила мати, тримаючись ліктя свого чоловіка. - Єлена помітно засмутилася, але зразу взяла все в свої руки і весело промовила.

- Нажаль, в цей час дуже важко знайти такого чоловіка, як батько! Такого ж вірного і доброго і відповідального! Хоча насправді мені й на самоті добре живеться! Та й то для чого мені чоловік, якщо в мене є татко і старший брад! - мати суворо глянула на Єлену.

- Доню, батько й брад це одне, а чоловік це інше! Ось наприклад син моєї подруги Дмитр...

- Мамо! - грізно мовила Єлена. - Давай не портити цей вечір цією темою! Гаразд! - мати видихнула і посміхнулася Єлені, даючи їй що вона її зрозуміла.

- Я дуже радий, що ви вирішили не спорити, але мені вже час виїджати! - Орест поспішно поцілував сестру в щічку, а матінку в лоб та покрокував до виходу. 

- Буть акуратним на дорозі синку! - мовив батько до Ореста - І не спіши!

- Гаразд! - крикнув Орест коло виходу будинку. - Я пішов! - мовив Орест, закриваючи за собою двері.

      Батьки попрощавшись із сином разом вийшли з його кімнати та розділилися по своїм справам. Єлена також не затримувлася там!

      Сидячи в своїй кімнаті дивлячись фільм, Єлена емоційно коментувала кожен рух і кожну дію персонажа. Батьків це дуже сильно нервувало, адже коло неї просто не можливо спокійно дивитися фільм, завжди Єлена має прокоментувати. Але самій Єлені це не мішало, вона навпаки хотіла, щоб хтось разом із нею ділився своєю думкою про ці фільми та історії. Тільки Орест підтримував її в цьому і не казав, що з нею не хоче дивитися фільми чи серіали, бо він сам коментує кожні дії персонажів. 

- Ну-у...що за нарциз? А ця дура ще й в нього закохалася! Якби я булаб коло неї, я б їй вмазала б! Нє ну чесне слово, тебе ж окружляють нормальні пацани, а ти вибрала якогось там нарциза...Та й ще й бабніка? - Єлена схопилася за екран ноутбука і різко закрила його - Я більше це фільм не буду дивитися! Аж занадто він на мене впливає! Чи то я просто заннадто емоційна?! - Єлена простягнула свою руку, щоб взяти телефон, але провівши рукою по ліжку, не відчула його. - Де мій телефон? - глянувши на стіл, його там також не було. глянула на підлогу - немає! - Та де ж він? Так, спокійно Єлено, просто згадай де ти його в останній раз бачила...подумай! - Єлена напряжно зосередилася, згадуючи де вона в останній раз тримала коло себе телефон - Орестова кімната! Точно! 

       Зайшовши в темну спальню, Єлена шукала вмикач, щоб включити світло. Намацавши його кімнату огорнуло світло, яке віддавали лампочки. Єлена ходила і рилася в речах, але телефон вона так і не знайшла. Глянула на ліжко, але там його також не було. Раптом, щоь загуділо в Орестовій сумці, яку він привіз з роботи.

- Він її ще не розібрав? - Єлена підійшла до тої сумки з речима - Там точно щось гуділо! Можливо то був мій телефон! - відкривши сумку, Єлена почала витягувати речі які були в ній, але телефона вона так і не знайшла - Та де ж він може бути! - раптом Єленову увагу привернула гарненька, нова коробочка - Яка гарна! Цікаво для чого це Орестові? - Єлені було дуже цікаво, що там може бути в середині, але потім різко спинилася - А якщо це мій подарок на день народженя? - вона деякий час думала відкривати його чи ні, але неочікувано коробочка віддала якесь тепло. Немов там щось стояло гаряче і це Єлену ще більше зацікавило - Ну, нічого, головне щоб Орест про це не дізнався! - Єлена оглянула кімнату, щоб упевнитися, що в кімнаті окрім неї нікого немає! - Та-ак! - Єлена лиш привідкрила коробочку, як раптом там щось засвітилося золотим сяйвом, да таким сяйвом, що воно аж осліпило дівчину.

      Відкривши його повністю, Єлена привідкрила свої очі і глянула в середину коробки. Та, те що вона помітила там, змусило її привідкрити рота від здивування. Там був немов золотий браслет змії, а його очі були зі з зеленого камня, але той камінь не був відомим для Єлени. Він був дуже красивим і таким древнім, що Єлена не сміла навіть до нього доторкнутися.