Зрадники получають покарання

              Орест із Єленою спорили з чого вони розпочнуть. З підбирання образу для сьогоднішнього вечору, чи з стрижки?! І цю всю суперечку перемогла Єлена, так як краще буде підбирати образ із готовою зачіскою і побритою бородою.

- А то знаєш, вона в тебе відросла, і краще її відрівняти, хоча я взагалі пропоную тобі її збрити! - мовила Єлена тягаючи його за кінчики бороди.

- Е-е-е, бороду не трогай! Я погоджуюсь тільки підрівняти її, але збривати її.. ні-ні! Ти хоча  б знаєш скільки я її відрощував?! - Єлена закотила очі.

- Ну як собі хочеш! Але стрижку буду вибирати  я! І це навіть не   обговорюється!

- Господи збережи мене від цієї деяволиці..! - Орест почав молитися.

- Це хто тут деяволиця? - уточнила Єлена штуркнувши Ореста в плече.

- Ай! А хто тут із нас з жіночого роду? - тримаючи міцно руль, Єлена почала дьоргати Ореста за бороду. - Та все, годі тобі!

- Такий розумний, та? Тоді сам будеш готуватися до того побачення! - погрозила Єлена, тикаючи пальцем йому в лице.

- Добре, добре буду мовчати. Тільки перестань вже в мене тикати! - мовив Орест, відсторонивши її руку від себе. 

      Нарешті приїхавши до Барбер-Шопу, Єлена взяла свою сумку і сумку Ореста. Вийшовши з машини Єлена та Орест покрокували до входу салону. 

- Доброго дня! - привітно привітала їх завідувачка Барбер-Шопу. - Ласкаво прошу до...- завідувачка помітивши Єлену, призупинила свою промову. - Я перепрошую за таку некомпетентність і безсовістність але ми з вами ніде не зустрічалися. Просто ви мені дуже нагадуєте одну мою подругу з університету! - зрозумівши, що то до Єлени звертаються, Орест зробив пару кроків назад, щоб молоді люди змогли поговорити між собою.

- Та ні ну що ви! Тут нема за що вибачатися, але скажу чесно, ви мені також когось нагадувати... А можна поцікавитися в якому ви самеуніверситеті провчилися? - власниця поправила своє волосся і розпочала говорити.

- Я з Київського Національного університета імені Т. Шевченка! - почувши з якого вона університету Єлена аж засвітилася.

- А-а. Я також навчаюся там! Мене звати Єлена Гріфей! - почувши, як ту звати, власниця здивувалася і уточнила.

- Єлена Гріфей?

- Так! - гордо мовила Єлена.

- А, ну тоді зрозуміло чому ви мені такі знайомі! -  мовила жінка стискаючи свій телефон вруці. Помітивши це, Єлена зацікавлено глянула на її пальці. На одному пальці вона помітила каблучку, на якій було вирізено одне знайоме слово: " Навіки разом ".

- У вас така гарненька каблучка! - хитро промовила Єлена - Не поврите, але в мене є така ж сама в дома! Мені її подарувала одна людина, на знак нашої міцної дружби, але як не дивно, ця дружба пробула не дуже й довго..! - спинивши свою мову, Єлена помітила, що ця жінка помітно почала пітніти, хоча у Барбер-шопі було прохолодно. - " Без сумнівів, це вона! " - здогадуючись що це за жінка стоїть перед нею, Єлена вирішила продовжити свою їсторію - Думаю вам буде цікаво, чому наша дружба не продовжилася! - Єлена почала єхидно і грубо вимовляти свої слова, аби та почала труситися від страху, і надиво це спрацювало - Одного дня, хорошого дня! Був мій день народження! - уточнила Єлена - Мені тоді вже виповнялося 18 років! Я вирішила сробити вечірку на такий день! Велику, шумну, веселу вечірку! Я запросила всіх кого хотіла бачити на своїй вечірці! А найбажанішими гостями були: моя подруга ( зрадниця ) - останнє слово заставило відвести погляд від Єлени - мій коханний (зрадник) - жінка зробила один крок назад, так як Єлена зробила крок до неї на зустріч - і мій старший брад, але нажаль він не зміг тоді прийти, робота не дозволяла! Але він пообіцяв, що прийде на наступний мій день народження, і ось він тут за мною стоїть і споглядає на це кіно! - жінка страшно глянула на Ореста, який і справді споглядав на них, не розуміючи що йому робити і як себе повезти! - Так ось! Запрошені мною люди прийшли...- тут Єлена зробила коротку затримку в реченні - та не до мене! - Орест почувши цю новину немов прийшов до тями. 

- Єлено! Тобто ніхто не прийшов!? - Єлена глянула на Ореста жалісно, але не хотіла перебивати його - Ти мені говорила, що всі прийшли і що це був твій найкращий день народження! А тут ти ось говориш, що ніхто не прийшов! Як?

- Любий мій братику, день народження й справді був моїм найкращим днем! А знаєш чому? - і тут Єлена повернула свій погляд до власниці, яка вже поблідніла і була готова втратити свідомість. - Бо в цей день відкрилася вся правда про моїх найдорожчих людей! - мовила Єлена усміхаючись жінці в лице. - Того вечора, тоді коли ніхто не прийшов на мій день народження, я вирішила подзвонити моїй подрузі, але вона не піднімала від мене трубку! Подзвонила до свого хлопця - також не підняв! Батьків тоді не було дома, так як не хотіли мішати і поїхали до своїх друзів. Тоді я могла вільно піти кудись і  в любий час. Я вирішила прийти додому до подруги, але її там не було, потім прийшла до хлопця, і його також небуло дома. Але слава Богу, тоді була дома його молодша сестра Ніколь, яка відкрила мені двері і запросила до себе! Запропонувавши мені чаю, Ніколь дізналася із за моєї розповідді, що у мене сьогодні день народження і вона попросила мене почекати її, а сама побігла до своєї кімнати! Прийшовши від неї, вона простягла мені одну шовковисту коробочку, в якій було кольє! Дуже гарне й неймовірне! Я навіть його й досі маю! Та ось посидівши ще у неї я вирішила спитатися у неї де Нікіта! Але те, що вона мені сказала, заставило мене увійти в 1 хвилину шоку. А знаєте, що вона сказала: " А...Ти не знаєш? Нікіта із Віолетою пішли на одну велику вечірку! ". Дивно скажіть! Я попросила в неї геолокацію, де відбувалася та вечірка. Геолокація мене ще більше здивувала, адже там був приватний будинок батька Віолети. Подякувавши Ніколь за цю цінну мені інформацію, я подалася до того місця, але я неочікувала там побачити всіх тих людей, яких я запрошувала на свою вечірку. - Орест помітив що жінка вже чуть як не падала на землю, він хотів її схопити, але його обігнала Єлена - Ні-ні, ще зарано тобі знепритомнювати, ти ще не дослухала мою історію!