* * *

- Ви нам не підходите. У вимогах до вакансії чітко сказано, що ми шукаємо спеціаліста віком до 25 років. Ваш мозок може не гірше буде працювати, ніж у молодшого кандидата, але енергії у вас явно буде менше. Ми дуже відповідально підходимо до підбору співробітників, тому вас найняти ми не можемо собі дозволити, - безапеляційно промовила білявка, і переклала ногу з однієї на іншу, так що її червоне не надто довге плаття задерлося ледь не до трусиків.

- Але мені 28 років, це не така велика різниця, - безпомічно видихнув Брайан. Це був русявий худорлявий чоловік з правильними, але дещо гострими рисами обличчя.

Білявка зневажливо посміхнулася. Брайан все зрозумів перш, ніж вона встигла щось сказати. Битва була програна, і йому ніщо вже не допоможе. «Який у неї негарний ніс. От тут її ні косметика, ні омолодження не допомогли», - подумав чомусь він. Справді, ніс у білявки був довжелезний і горбатий, тож вона весь час намагалася сидіти до співрозмовника в анфас.

- А скільки вам насправді років, шановна? – злісно запитав Брайан у ейчарки.

- Та як ви смієте! Ну ви хамло! – заверещала вона.

Брайан не хотів більше нічого слухати. Він звівся, і, не кажучи ні слова, вийшов за двері. Білявка приголомшено дивилася йому вслід.

«Чи пожаліється вона в поліцію або своєму начальству?» - роздумував він, неуважно йдучи по вечірній вулиці. На мить ця думка його злякала, а потім він зрозумів, що навряд. Тоді хтось би міг почати з’ясовувати, скільки її років насправді, а цього вона менше всього прагне. Бути старим соромно. Однак Брайан знав, що хоч ейчарці на вигляд менше 25, але насправді жінці могло бути навіть 50. Він розрізняв безпомилково справжню молодість і штучну. Брайан вважав, що людей видають очі. Втомлені, досвідчені у старших, і блискучі, чисті у молодих. Зрідка він помилявся, коли очі у штучно молодих були такі самі живі і гарні, як у справжніх молодих. А у ейчарки були старі очі. «Блиск в очах не намалюєш жодною косметикою», - подумав злорадно він.

***

Брайан зайшов в кафе і втомлено опустився за перший-ліпший столик. Хотів взяти алкоголь, але замовив вишневий сік. Від алкоголю швидше псується зовнішній вигляд людини, тому мало хто тут пив алкоголь. Врешті, він розумів, що навіть найміцніше спиртне не підніме йому настрій.

В голові паморочилося. Брайан подумав, що то, мабуть, легкі побічні наслідки дегеронтіфікації. Адже з самого ранку він був на омолодженні, а після обіду вже пішов на співбесіду. Часу в нього немає. На дегеронтіфікацію він витратив майже всі свої заощадження. Ця модерна, але дуже популярна процедура штучного омолодження людини, була страшенно дорога. Сама операція тривала всього кілька годин, і ефект від неї був помітний відразу. Ще сьогодні зранку він був 38-річним чоловіком, а зараз – 28-річним симпатичним хлопцем. І це би було чудово, якби не було замало... 

Брайан поклав голову на руки і задумався. Він би не потрапив в таку погану ситуацію, якби пішов на омолодження раніше. Він – талановитий вчений з прекрасними напрацюваннями. Хто ж знав, що в їхній компанії віковий ліміт складає 38 років? Він забув спитати, а коли шеф покликав його до себе і сказав, що не може більше його тримати через його вік, було вже запізно. Тепер він молодий. Але не достатньо. Брайан озирнувся по кафешці. Важко було знайти когось старшого 25 років. Дві 18-річні дівчини за сусіднім столиком голосно реготали, а їхні перса тряслися в такт реготу. «Фальшивки, омолодилися, щоб влаштувати особисте життя», - резюмував подумки Брайан.

Невже йому і його сім’ї доведеться перебратися в Нижнє місто, де живуть пролетарі? Сумні думки мучили Брайана. Він знав, як живе пролетаріат, і не бажав собі такого. Пролетарі майже ніколи не проходили дегеронтіфікацію, ця операція була занадто дорогою для них. Вони жили в злиденних тісних будиночках, весь час грали в комп’ютерні ігри і животіли на мізерну соціальну допомогу, якщо її вдавалося отримати. Багато хто з них працював на своїх городах, вирощуючи собі продукти, бо купити було дорого. Деякі пролетарі наймалися працювати на фабрики, якщо їхнім власникам було вигідніше наймити працівників, а не купити роботів. Зрештою, платили людям за фізичну працю дуже мало. Після 30 років пролетарі переставали за собою доглядати, а також розумніші з них припиняли свої спроби вирватися до Верхнього міста, якщо їм до цього віку не вдавалося це зробити. А ще пролетарі пили багато алкоголю і постійно щось святкували. «Люба Анна і Леля, вони заслужили кращого життя», - гірко подумав Брайан.

***

Брайан тихо зайшов до квартири. Була майже 12 година ночі, але зайшовши на кухню, він побачив там Анну. Його дружина чекала на нього.

- Ой, який ти став красивий, милий! – вигукнула вона, і кинулася його обнімати.

Брайан тільки винувато дивився на неї.

- Тебе не взяли… - Анна все зрозуміла.

- Так. Але я пошукаю іншу роботу, – твердо пообіцяв Брайан. Він і сам у це повірив. Справді, подекуди ще приймають працівників після 25 років, мусять приймати.

Анна мовчки поставила перед ним тарілку з салатом.

“Туга за молодістю”, - подумав Брайан. “Ось що в очах в моєї дружини”, - безпомилково визначив. Таак, він знав цей погляд. Він бачив його в очах сотень жінок її віку. Коли тіло стає не таке пружне, на обличчі проступають зморщечки, а в волоссі з’являються сиві волосинки. З волоссям було найлегше. Його Анна фарбувала з 25 років. Але вона, як і всі жінки, не хотіла бути старою, і палко прагнула дегеронтіфікації, вона казала йому про це ще на своє 30-ліття. Анна була красивою трохи повненькою жінкою з пишним білявим волоссям і синіми фантастично красивими очима. Її було 33, але виглядала Анна років на 5 молодше. Однак Брайан знав, що і Анна теж ризикує роботою, хоча в лікарні, де вона працювала, віковий ліміт становив 40 років. Після народження Лелі Анна трохи потовстішала, тож зморщечки на її обличчі були не такі помітні. Брайан відчував вину перед дружиною, хоча вони домовилися, що так як він більше заробляє, йому процедура потрібніша, але Анна теж не повинна бути старою. А ще є Леля… Його 3-річна донечка. Він мусить забезпечити її пристойне життя.