РОЗДІЛ 40

Кілька секунд Юля розглядала вщент п’яного Івана, а тоді прочистивши горло голосно заверещала:

-        Рятуйте!!!

Не зважаючи на свій стан хлопець схопився з ліжка благаючи її замовкнути та було уже пізно. Налякані Маша та Саша забігли у кімнату. Від Юлі не сховалося, що присутність Шовковського не здивувала Сашка, коли увімкнули світло.

-        Як ти сюди зайшов?! – обурилася Маша. – А ти чому мовчиш? – штовхнула ліктем сонного чоловіка.

-        Їм треба поговорити. – промуркотів до дружини Котик. – Поглянь, як він страждає...

-        Страждає? – фальцетом протягнула Маша. – Як йому совість взагалі дозволила тут з’явитися після всього?!

-        Це вирішувати не нам, а Юлі. – він спробував вивести дружину з кімнати, але марно.

-        Так, це вирішувати мені. – дівчина піднялася і стала поруч із подругою. – І я хочу аби він пішов.

-        Юля... – застогнав Іван і не втримавши рівноваги впав на коліна, оббивши лікті.

Щире та співчутливе серце Шовковської стрепенулося, однак вона змусила себе стояти непорушно.

-        Вибач, босс. – зітхнув Сашко і пішов піднімати начальника. – Я зробив все, що міг.

Маша забрала Юлю спати до себе, залишивши цих змовників удвох.

На ранок Івана в квартирі вже не було. Та дівчина могла сказати з точністю до секунди, коли його забрало таксі. Їй було боляче. Нестерпно. Нудно. Однак, вона просто не могла переступити через все. Цей шлюб був наскрізь фальшивим і вони самі заплуталися в брехні. Юля хотіла перегорнути цю сторінку і почати все з білого аркуша. Тільки воно виявилося не так легко.

Поснідавши Маша потягнула подругу на йогу, аби та часом не впала в депресію. Та у Юлі депресія починалася від цієї йоги. Спочатку інструкторка накадила у залі якимось дивними камінцями, від чого їй постійно дерло горло і хотілося відкрити вікно. Потім медитація, на котрій вона засинала через безсонну ніч. А звуки ОММММ... лише дратували. Та коли дійшли до вправ, то Юля взагалі потягнула собі м’яз на нозі. І напевно вона давно б плюнула на це заняття, якби не хотілося розчаровувати подругу, котра так старалася їй допомогти.

-        Давайте ще раз всі розслабимося і відпустимо думки. Заплюшуємо очі... Слухаємо, як енергія наповнює наші тіла...

Зітхнувши, дівчина заплющила очі подавившись позіханням. Та раптом почула біля себе.

-        Привіт.

Голос був схожий на Іванів і вона серйозно подумала, що пора до психотерапевта. Мало того, що він їй сниться,  так ще й причувається.

Коли привітання повторилося і цього разу супроводжувалося легким щипком за стегно, дівчина таки розплющила очі. Широко посміхаючись у позі лотоса сидів Шовковський. І це вже точно було не марево.

-        Ти чого сюди приперся? – зашипіла штовхнула його ліктем.

-        Ай! А може я часто сюди ходжу?! – огризнувся зиркнувши на жінок, більшість з яких була вагітними.

-        Та невже?!

-        Тихо. – шикнула інструкторка. – Юначе, ви що тут робите?

-        Я заплатив.

-        Ну якщо заплатили, то нікому не заважайте.

І всі знову повернулися до медитації. Окрім цих двох.

-        Пшшш... Юля. – Іван присунувся ближче. – Давай поговоримо.

-        Я не маю про що з тобою говорити. – фиркнула дівчина.

-        Молоді люди, майте совість! – закипала інструкторка.

Пара голів закивала обіцяючи гробову тишину. Тільки вистачило їх не надовго.

-        Юля, послухай. Те, що було з Емілією уже в минулому. Я не можу його змінити. Але ти маєш владу змінити наше майбутнє. Не будь такою жорстокою. Всі помиляються.

-        Ти правий. І я помилилася, коли вийшла за тебе заміж. Все наше сімейне життя було суцільною брехнею.

-        Не правда. Ми брехали іншим. Але не одне одному.

Їх голоси звучали все гучніше.

-        Ми обманювали самих себе, Іване.

Погляди пересіклися і в очах запекло, ніби хтось кинув піску. Здавалося вони так близько і всього одне слово може все змінити. Та мова не йшла навіть про прощення. Юля уже його пробачила. В грудях поселилося щось набагато гірше – недовіра.

-        Давай почнемо ще раз. – не втрачав надії хлопець.

-        Досить! – гаркнула інструктор. – Ідіть на вулицю і там з’ясовуйте відносини! Ви не даєте нам відчути енергію дзень!

-        Ну і добре! – вигукнула Юля. – Я і так спини не відчуваю!

І взявши свій коврик пошкутильгала на вулицю.

-        Нарешті. – видихнув Іван, що вийшов слідом. – Ця блондинка мене дратувала.

-        Іване. – повернулася до нього Юля.

І її серйозне обличчя йому не сподобалося.

-        Підпиши документи на розлучення.

-        Ніколи.

Вона розвернулася і швидко пішла до зупинки.

-        Чекай! Чекай! – він схопив дружину за руку. – Давай сходимо до сімейного психолога.

-        Що?! – скривилася дівчина наче з’їла лимон.

-        Давай сходимо до сімейного психолога. Якщо він нам не допоможе, я підпишу папери.

-        Добре. – плечі Юлі опустилася. Емоції виснажували її з кожною секундою все більше. – Напишеш адрес і час.

Вона не вірила у те, що психолог зможе їм допомогти, але якщо він дотримає слово, то цей жах нарешті закінчиться.

Цілий вечір дівчина просиділа в компанії Маші дивлячись якусь мелодраму. Подруга ревіла і ойкала, а от вона не відчувала нічого. Ну розійшлися головні герої та й розійшлися. З ким не буває. Макар телефонував кілька разів та всі пропозиції зустрітися були успішно відхилені. Юля навіть не плакала. Здавалося, вона просто законсервувала всі свої емоції. Як бабця, закатала у банку та накрила рушникам не дозволяючи торкатися навіть собі.

Наступного дня вона таки прийшла у зазначений час до знаменитого психолога. Вірніше психологині. Цю підстаркувату жіночку, жертву пластичної хірургії Юля неодноразово бачила на різних ток шоу та в інтернеті.

-        Ласкаво просимо. – жінка розплилася в посмішці, коли зіркова пара сіла на їх стильний новий диван. – Рада, що маю честь приймати Вас. Користуючись нагодою, скажу, що вся моя сім’я дуже Вас любить. – кивнула головою Івану. – А Ви, та сама красуня, що покорила серце серцеїда? В живому спілкуванні Ви ще миліша. Не дарма, Іван так палко відзивався про Вас на телебаченні кілька днів тому.