РОЗДІЛ 38

-        Вона в тебе? Скажи. Я не буду її забирати, просто хочу знати, шо з нею все гаразд.

-        Хто? – не одразу зрозумів Макар. А тоді його обличчя знову набрало гніву. – Шовковський, що ти натворив цього разу.

Іван сціпив зуби стримуючи спалах гніву, а тоді просто опустив голову. Він більше не захищався. Не огризався. Не виправдовувався. І Макар зрозумів – у ньому щось зламалося.

Нове життя ми починаємо не з понеділка. Не з нового року. Не з конкретними людьми. А коли ногами дістаємося дна прірви. Тоді постає вибір: або тонути, або зубами відгризати баласт, який тягнув нас униз і ламаючи себе відрощувати крила.

Коли з нашого життя йде гординя – це боляче. Вона тягне за собою зарозумілість, хворобливу самовпевненість, розпусту і ще цілий комплекс факторів, що розрушують наше життя. Зате там з’являється місце для Любові.

-        Я допоможу тобі її шукати. – серйозно промовив Селіван й Іван лише кивнув погоджуючись.

Макар стояв біля великого панорамного вікна хмарочоса дивлячись на ранкове місто. Вони разом з поліцією цілу ніч шукали Юлю, але так і не змогли знайти. Він вперше відчував себе настільки безсилим. В якусь мить гроші, влада стали порохом перед страхом за близьку людину.

Стукіт у двері вивів його з похмурих роздумів. На превелике здивування на порозі стояла ціла та неушкоджена Юля. Лише очі почервоніли.

-        Ти де була?! – він не зміг стримати емоцій.

Але дівчина лише зробила крок до нього і притулилася до широких грудей.

Вона сиділа на дивані у вітальні, поки хлопець готував сніданок. Увімкнула телефон на який одразу почали приходити сповіщення про пропущені дзвінки. Та не встигла навіть переглянути, як зателефонувала Маша Котик.

-        Ти жива!!! – заверещала подруга у слухавку.

-        Та начебто... – важко зітхнула Юля.

-        Негайно включи головний телеканал!

-        Що?! Навіщо? – вона озирнулася на Макара, що стояв поруч із підносом.

Він взяв пульт та увімкнув телевізор. На екрані одразу висвітлилося втомлене обличчя Івана. Він виглядав не так, як зазвичай, а в простих джинсах і футболці. Скандальна журналістка, чиї рейтинги зашкалювали сиділа навпроти з широкою посмішкою у їх вітальні.

-        Іване, чому Ви сьогодні сам? – вона поправила навушник у вусі і глянула на Валерію, котру мало не розривало від злості.

-        Зараз, я сиджу перед вами сповнений журби. – він подивився у камеру. – Можливо я найдурніша людина у світі... Я був настільки сліпий, що не побачив поруч із собою справжню любов. Юля, пробач мені. Якщо ти зараз мене бачиш, то я маю дещо тобі сказати. Я люблю тебе усім серцем. Люблю, як ніколи нікого не любив. Мені потрібна лише ти. Я накоїв багато помилок, але мої почуття справжні. Я тебе прошу, подзвони мені. Просто скажи, що з тобою все гаразд і для мене цього буде достатньо. Я не знаю, як інакше зв’язатися з тобою... Дай мені останній шанс. Не відпускай моєї руки. Не йди, Юля.

Не витримавши дівчина вихопила пульт з рук Макара і вимкнула телевізор. Знову сльози градом котилися по блідому обличчя. Ця ніч була повна проведена наодинці із самою собою, коли вона нарешті дозволила серцю і розуму вдосталь наговоритися.

-        Макар, допоможи мені. – вона повернулася до хлопця, що стояв міцно стискаючи руки в кулаки.

-        Все, що захочеш. – промовив дивлячись кудись, ніби крізь неї.

-        Я хочу розлучитися. Якомога скоріше.

Іван непорушно сидів на одному місці гіпнотизуючи телефон. Але Юля не дзвонила і слухавки не піднімала. Жарналісти поїхали, а Валерія ходила навколо бормочучи щось про те, що він вкінець зруйнував свою кар’єру і їх бізнес. Але хлопець цього не чув. Сашко, як ідеальний помічник також знаходився поруч моніторячи соціальні мережі і спостерігаючи за реакцією аудиторії.

-        Шеф, у Вас тут такий ажіотаж! Ви просто підірвали інтернет простір! Ще трошки і Ваша сторінка ляже...

-        В якому сенсі?! – Валерія відібрала з його рук планшет.

Чим більше вона листала, тим круглішими ставали її очі.

-        Іване, вони в захваті від твоєї промови... треба ж. Так. Тепер необхідно закріпити результати і взяти інтерв’ю у Юлі. До речі, де вона? – Золотківська увімкнула директора і почала шукати фінансову вигоду.

Але Іван лише зітхнув і нахиливши голову провів провів пальцями по короткому волоссі.

-        Ой, що це? – вона відкрила одне з повідомлень. – Здається Ваша дружина не оцінила Ваших старань. Жаль, а я повірила... нічого не розумію. Це Юля?

Хлопець вмить відреагував і піднявшись відібрав у неї планшет. Там направду була розгублена Юля, яка озиралася. Під руку з Макаром. Але найбільше вколола його не ревність і навіть не зрада друга, який обіцяв повідомити, коли знайде його дружину. А а табличка, що виднілася на фоні. Адвокатська контора КНЯЗЬ І СИН. Це алвокат, що багато років обслуговує їх сім’ї. У голові щось клацнуло, зібравши до купи картину. Схопивши ключі від автомобіля він вибіг з дому.

Втомлена безсонною ніччю і емоційно виснажена Юля вийшла від адвоката. Сивобородий чоловік пообіцяв зробити все швидко і без скандалу в пресі.

-        Давай лесь поїмо. – Макар приобняв її за тендітні плечі. От у нього настрій був чудовий.

-        Ні, дякую. Я хочу в душ і спати... Хіба, що...

-        Юля!

Вони озирнулися на знайомий голос. До них біг захеканий розпашілий Шовковський. Потрапивши у затор, він кинув авто і понісся своїм ходом.

-        Чого тобі? – Макар заховав дівчину за своєю спиною. – Юля сядь в машину, я розберуся.

-        Макар, не перегинай палицю. Юля вийшла з укриття.

-        Я такий радий, що з тобою все гаразд. – він посміхнувся, намагаючись віддихатися. – Поїхали додому, я тобі все поясню.

-        Іване, я подаю на розлучення. Адвокат підготує всі документи. – вона намагалася додати до голосу байдужості та виходило не надто переконливо.