РОЗДІЛ 8

Ще сонце не зайшло за обрій, як Юля увірвалася у квартиру Котиків, наче вихор. І відразу накричала, чому вони не замикають дверей.

-        Що сталося? У тебе все гаразд? – запитала Маша.

-        Все гаразд. Я прийшла до вас жити.

У молодих людей відібрало мову і вони лише переглянулися. Юля ж жодних докорів совісті не відчувала і поспішила нагадати, що це вони продали її будинок і вона потрапила у цю халепу.

-        Ви посварилися з Іваном? – обережно запитав Сашко.

-        Який ти здогадливий. – буркнула дівчина. – Нашим відносинам прийшов кінець.  Все. Фініш. Гаплик.

-        Але чому? – не вгамовувалися друзі.

-        Не зійшлися характерами. – стисла плечима. – Ви мені краще скажіть, коли віддасте мої гроші?

В квартирі запанувала могильна тиша. Все було ясно без слів.

-        Юлечко. – нарешті заговорив Сашко. – Для того аби ми повернули тобі гроші, ти мусиш негайно помиритися з Іваном. І вмовити його взяти мене роботу своїм асистентом.

-        Ви знущаєтеся з мене, так? Вона боляче штовхнула друга ліктем.

Можливо їх діалог продовжувався ще б довго, але в сумочці Петровської задзвонив телефон. Побачивши невідомий номер вона притихла.

-        Так… яка газета? … ЩО?! Та що Ви собі дозволяєте? Як смієте лізти у чуже особисте життя? … Так, ми розлучаємося. Тепер вам легше?!

Вона із силою натиснула на червону кнопку завершення виклику, ніби та була в чомусь винна.

-        Що ти накоїла? – схопився за голову Сашко. – Тепер ця новина розповзеться по всьому інтернету!

І тут дівчина зрозуміла, що через власну нестриманість заробила на свою голову ще одну величезну проблему.

Ввечері, коли жінки нарешті наговорилися і лягли спати, чоловік вийшов на прохідну клітку і набрав номер зіркового родича.

-        Я слухаю! – почувся у слухавці роздратований голос.

-        Іване, це Олексій. Не хвилюйтеся, Юля у нас. Завтра я привезу її назад додому.

-        Вона мені тут не потрібна! Терпець урвався.

А далі, за законом жанру почулися короткі гудки. Чоловік усвідомив, що ситуація серйозна і необхідно придумати, як їх помирити. Інакше він знову опиниться на соціальному дні.

Повернувшись у ліжко дружини він поспішив про це повідомити. Маша запропонувала влаштувати їм нібито випадкову зустріч, але у стіну голосно постукали і почувся голос Юлі.

-        Я все чую. Навіть не думайте.

Залишок вечора Шовковський прибирав у будинку нарікаючи на безтолкову дружину. Котра мало того, що залишила у домі такий безлад так ще й не приготувала нічого їсти. Але найголовнішою його проблемою був кіт, якого вона чомусь також не взяла з собою. А його ж треба годувати, змінювати лоток і ця шерсть на всіх меблях!

Кажуть, що плітки розносяться із швидкістю світла. От. А погані новини ще швидше. Те, що Шовковський розлучається за кілька годин встигло долетіти і до Золоківської, і до його сім’ї. Поки Валерія, не тямлячи себе від люті, придумувала, як каструвати підопічного, а дідусь п’ючи валер’янку вияснював всю інформацію через знайомого детектива, Маргарита пила шампанське і танцювала ламбаду. І жодні докори свекра не заважали її радості.

Всі ранки схожі один на одного, але не для всіх. Хтось бачить нові перспективи і можливості, а хтось лише проблеми та нескінченні справи. Залежно через які окуляри дивитися. Іван, як завжди прокинувся на світанку. Прийнявши холодний душ став перед дзеркалом та погляд впав на дві зубні щітки, які тісно притиснулися одна до одної. Він оперся на умивальник і заплющив очі. Ця тишина його гнітила. З кухні не доносилося звичне бурчання, нічого не перекидалося і ніхто не просив його підняти зарплату за таку пекельну роботу.

Глибоко вдихнувши, хлопець випрямився і проковтнувши клубок у горлі викинув нещасну рожеву щітку прямо у смітник. Що він хотів цим довести? Напевно закрито навіть для нього. Та настрій у актора впав нижче плінтуса. Сідаючи в авто, він копнув ні в чому не винний велосипед, який самотньо стояв припертий до трояндового куща.

-        Цей сценарій мені не підходить. – хлопець кинув папку з паперами.

-        А який підходить? – протягнула Золотківська. – Скажи і знайду роботу, яку ти захочеш. Але ж тобі все не подобається!

Жінка кипіла всередині та намагалася тримати себе в руках. Зайві емоції зараз не в моді.

-        Добре. Та перш ніж ти щось вибереш, я тебе прошу, помирися з Юлею. Інакше це буде кінець всьому! – вона глибоко вдихнула і повільно видихнула. – Проблеми є у всіх подружніх пар, але не можна після кожної сварки розходитися.

Чоловік лише прицмокнув та закотив очі. Звідки йому знати про проблеми у шлюбі, якщо він одружений вперше. І схоже востаннє.

-        Хіба що, звісно, у тебе хтось є. – промовила швидко, наче між іншим.

-        Та нікого в мене немає. що ти вигадуєш?

-        Просто питаю. – вона зробила ковток кави і продовжила. – І не забудь зателефонувати Жовківській.

Він враз посерйознішав і нахилився ближче до

-         Так, вона вчора приходила.

-         Чого?

-         Говорити про фотосесію.

-         Я не хочу зніматися у цій фотосесії. – твердо заявив.

-         А чого ти хочеш? Чого, Іване? – жінці набридло з ним цяцькатися, наче з маленьким. – Аби ми збанкрутували? І що мені сказати журналу? Що пан Шовковський раптом передумав, бо на дворі магнітні бурі?! Ти знаєш, які відступні нам доведеться виплатити?

-         Досить. Досить! – він уже не мав сил її слухати. Як то кажуть, вовк пса не боїться, але не любить, як той гавкає. – Я згоден. Я зроблю все, як ти хочеш.

Хлопець піднявся в попрямував до виходу.

-         Чекай. – вона вхопила його за руку. – Скажи мені, хіба Жовківська не твоя найкраща подруга? Чому ви відмовляєтеся працювати одне з одним?

-         Бувай. – кинув, змірявши її гнівним поглядом.

Він не розумів, чому, всі кому не лінь втручаються в його особисте життя! Вважають, що мають право давати поради, щось пояснювати чи радити... все, що йому зараз було потрібне, це міцна кава і тишина.