Сімейна вечеря

В маленькому селі, схованому між карпатських, голих через вирубку лісів пагорбах. У великій хаті, для великої родини, із різьбленими дерев'яними дверима. Мати великого сімейства накривала святковий стіл, адже всі її сини, цього дня повернулися додому.

  На скляному, дорогому для села, столі, купленому наймолодшим сином Колею вже стояв бограч в глиняному глечику, свіжоспечений домашній хліб, фрукти привезені з Китаю, та пляшка віскі, куплена середнім сином Михайлом в польщі, де він і його нова дівчина працюють вже пів року. 

  До кімнати зайшов батько сімейства і поставив поряд з пляшкою віскі пляшку настоянки калгану у скляному графині.

- Батьку, я ж витратив на віскі майже п'ятдесят доларів, а Ви на стіл свою самогонку ставит. - Міша підійшов до столу

- Та те твоє віскі на смак як палена гума, сам його і пий. - батько вийшов з кімнати.

- В цій сім”ї мене ніхто не цінує моєї роботи.

- Та що ти із своїм віскі носишся? - втрутився старший брат Іван,- У нас в країні війна, а вам всім все одно, навіть те, що я в ній беру участь.

- Ти сидиш в Києві за гроші волонтерів і ніразу не був в АТО. - Заперечив Коля, - Не тобі нас осуджувати.

- Ти тут в Китай літаєш із своєю дружиною, а міг і про батьків подумати. - Міша вказав на новенький телевізор, - А не ризикувати і підхопити коронавірус.

- От не гастарбайтеру в польщі мене вчити відпочивати. - Коля махнув рукою, - Живу як хочу!

До кімнати зайшов батько і сини припинили суперечку.

- Все, досить сваритися як малі діти. - батько сів за стіл, - Сідайте, мати йде.

Сини швидко сіли за стіл у кімнату зайшла мати з шоколадним тортом:

- А я от з пенсії тортика в райцентрі купила.  - з втомленою усмішкою сказала вона.