Глава 4.

Я ледь дочекалася вечора. 

Всю ніч мені снилися його смарагдові очі. Весь день я ходила, мов зачарована і тільки те й робила, що поглядала на годинник. В моїх думках був тільки він, Лесь. Цікаво, де він зараз? Чим займається? Чи думає про мене? Він таки конкретно мене зачепив смарагдом своїх очей.

Настрій у мене був чудовий. Лише інколи набігали, мов несподівані хмарки на блакить небес, думки про те, чи прийде він. А якщо ні? Що тоді робити, де його шукати? А раптом у нього хтось є. Та певно що є! Такий красень не може бути сам.  Але вони як зʼявлялися, так і зникали. Немов свіжим вітром здувало їх очікування зустрічі та згадки про тепло його долонь та смарагдовий вогонь очей. 

Навіть Ніка помітила, що зі мною щось не те. 

Вона вчора повернулась додому дуже пізно. Останнім часом вона часто повертається пізно, а інколи взагалі не приїжджає ночувати. 

Я запитувала у неї, де це вона пропадає ночами, але вона тільки загадково посміхається у відповідь. 

Явно у неї хтось зʼявився. 

Раніше ми завжди ділилися одна з одною нашими справами сердешними. Але не цього разу. Мабуть, це щось занадто особливе. Таємничий коханець, якого моя сестра ховає й оберігає від чужих очей краще ніж власні банківські рахунки. 

— Що це з тобою? — запитала мене Ніка сьогодні зранку. — Ти якась дивна. У тебе все добре?

— Як тобі сказати, — я вирішила скористатися нагодою та висловити їй своє “ФЕ”, —  Вчора в басейні зустріла Сергія.

— І…? 

— І цей гамадрил налетів на мене, тискав привселюдно, мало не зґвалтував прямо там, — вирішила додати емоції я. — Влаштував скандал. На додаток, побив абсолютно незнайому людину: хлопця, який заступився за мене. 

— Чорт! От придурок! — відреагувала Ніка. 

Це було досить несподівано. Я була впевнена, що зараз вона кинеться його захищати і звинувачувати МЕНЕ у всіх гріхах. (Зазвичай вона так і робить.)

— Це у нього така манера завойовувати дівчат, які йому сильно подобаються, — раптом сказала Ніка. — Вбив собі в голову, що жінкам подобається “натиск та пристрасть”, як він називає це гониво. Ти сильно злякалась? Та звісно, — сама ж відповіла на своє питання вона. 

Ніка глянула на мене з теплою посмішкою і сказала:

— Добре, я поговорю з ним. Такого більше не повториться. 

— Дякую, звичайно. Але буде краще, якщо ти взагалі перестанеш мене знайомити з цими всіма… — я задумалась, як мені назвати ці її “перспективні варіанти”, — зі своїми друзями.

 — Цього обіцяти не можу, — відрізала у властивій їй манері Ніка. — Особливо після того, що ти втнула з універом.

— І що я такого зробила? Просто перевелась на факультет, який мені більше до вподоби.

— Тобто, ти на повному серйозі думаєш, що зможеш прожити на зарплату вчительки молодших класів? Без сторонньої підтримки? — знову завела свою звичну пісеньку моя турботлива сестричка.

— Чому ні? Люди ж живуть. Щобільше, я можу піти працювати в якийсь елітний ліцей, щоб тобі було спокійніше.

— Угу, тіш себе надією. Кому ти там потрібна без досвіду роботи, — завела свою звичну розмову Ніка. — А щодо того, що “люди живуть”... Скажу тобі, як воно є — це важко назвати життям, швидше виживанням. І в найближчій перспективі нічого не зміниться, це я тобі можу точно сказати. 

От хотіла їй розповісти про Леся. Але не буду. 

— Ой, добре, добре. Закінчуй. Вже мільйон разів все це чула, — роздратовано кинула я їй. — Не забудь додати, що я “причмелена на всю голову” і що “нормальна людина не піде працювати в школу за ці копійки”, — процитувала я мою великорозумну сестричку. — До речі, а чому це ти на роботу не їдеш? Щось ти занадто розслабилась. Зовсім тебе твій таємничий коханець розніжив.

Ці слова вирвались самі собою. Дико захотілось теж хоч чимось “вкусити” цю навіжену моралістку.

— На відміну від шкільної вчительки я собі можу це дозволити. Все-таки бути власницею бізнесу не те саме, що горбатитись на когось за смішні подачки, які гордовито називають зарплатою.  

Ну от, знову почалось. Але ні, сьогоднішній день їй не зіпсувати, 

  — Давай краще закінчимо цю розмову, — вирішила ретирувати я. — Говорено-переговорено, чуто-перечуто. Нічого нового ми одна одній не скажемо. 

— Й то правда. Тим паче мені дійсно час їхати. Через годину зустріч з новим клієнтом.

У Ніки власна юридична компанія, яка займається супроводом бізнесу. До речі, дуже успішна. 

Маю віддати їй належне: вона сама її створила, з нуля. Попервах впахувала що проклята. Зараз міцно стоїть на своїх ногах. Щоб там вона собі не думала, я це розумію і дуже горда за свою сестру. 

Вона хотіла й з мене зробити юристку і перетворити свій бізнес на “сімейний”, тобто взяти мене у свою фірму. Тому, попри мій спротив, запхала мене на юридичний факультет. 

Але з мене юрист, та й бізнесвумен, як з гімна куля. Я просто задихалася на тому юридичному. Це так нудно! Всі ці законні та підзаконні акти, деривативи, ліцензії, звіти та підзвіти, правки і підправки. Нудить від одних лише термінів.