У Забутому Лісі час не тече, як у звичайних місцях. Тут секунди застигають у краплях роси, а хвилини перетворюються на золоте листя, що ніколи не торкається землі. Це місце було серцем природи, доки не прийшла Тінь.
Вона не мала обличчя, лише холодний подих, що випивав колір із життя. Тінь вкрала не золото чи срібло — вона вкрала рух. Вона забрала силу в Охоронця Лісу, величного оленя Сільвана, залишивши його нерухомим серед вічного золотого листя. Його смарагдові роги потьмяніли, а ліс почав занурюватися в глибокий, безпам'ятний сон.
Але на краю лісу, у маленькій хатині, де пахло чебрецем та сушеними яблуками, дівчина на ім'я Майя почула, як заговорило каміння. Воно шепотіло про втомлене серце лісу, що ледь б'ється.