Біля відділення прийому варсів зібралася величезна черга. Тут були й високі, кремезні, мов гори, і низенькі, тендітні, мов молоді пагінці. Усі вони стояли тут добровільно — за винятком мене.
Попри довжину черги, вона рухалася доволі швидко. Приблизно за п'ятнадцять хвилин черга дійшла до хлопця переді мною.
— Ім'я? — Запитала дівчина з рудим волрссям, заповнюючи бланк.
— Крістоф Нурсел, — Відповів хлопець із коротким темним волоссям, смуглявою шкірою та карими очима.
Він відійшов убік, і рудоволоса дівчина — Як вказувала емблема на її формі другокурсниця— подивилась на мене.
— Ім'я?
— Лістра Лулей.
— Лулей? —Вона здивовано звела брови, ніби почула щось неймовірне.
— Так. — Я намагалась відповісти спокійно, але не докінця впевнена що у мені це вдалося.
Дівчина хмикнула й, не ставлячи більше питань, покликала наступного:
— Наступний!
Реєстрацію я пройшла. Але випробуваня щоб стати варсом, ще попереду.