Розділ 8

Вже минув місяць з нашого побачення у відкритому морі. Ми з Іліаном бачилися майже кожен день. Вечері гуляли, а на вихідні їздили у нові та цікаві місця. Найбільше мені запам'ятався дельфінарій. Всі емоції, які там відчула не передати словами. Виявляється дельфіни дуже милі та розумні створіння. Коли увійшла до басейну, один одразу ж підплив до мене. Я спершу аж перелякалася, але потім він почав тертися об мою руку носиком і видавати дуже милі звуки. Згодом, до нас у воду приєднався Іліан, то дельфін, його до речі звали Сніжко, підплив до нього і вони обійняли один одного. Це так виглядало мило. Потім ми утрьох гралися м'ячиком. Це був дуже круто проведений час, емоції просто зашкалювали. А на кінець Сніжок нас не хотів відпускати.

Ще багато чого цікавого було, але за цей час я зрозуміла одне, що Іліан мені  зможе тільки бути, як близький друг. Також, що ніколи не зможу сказати йому ті слова, які він мені говорить кожен день. Я звичайно, себе відчувала ніяково, чуючи зізнання у коханні. Сам Іліан все розуміє, чим мене дивував і каже, як і тоді на яхті, що нам просто потрібно більше часу.
Також, на цю тему говорила з Монікою, адже мені з кимось потрібно було поділитися оцим всім.
– І що ти збираєшся робити? – запитала подруга, ставивши на стіл каву.
– Я не знаю, от чесно. Іліан, мабуть, помічає, що все-таки я не відчуваю до нього того, що він. Так зовні дуже красивий, в нього суперська усмішка, аромат просто неперевершений, але не тягне до нього душею та серцем, от і все.
– Даммм, все що може сказати, що це тяжкий випадок, – промовила подруга, надпиваючи каву.
– Моніко, є ще дещо, але я не знаю як тобі про це сказати, – схвильовано сказала я, дивлячись у чашку.
– Так, цей тон лякай, ану давай розповідай, що ще повинна знати.
– Просто розумієш, після того, як Іліан мені розповів про свої почуття, як би це дивно не звучало.... У сни почав приходити Олексій, – розповідала, дивлячись у свою каву, – а точніше, сниться кожну ніч ота ситуація, яка сталася п'ять років тому.
– Огоо, оце вже дуже дивно, —відповіла задумливо Моніка.
– Так, також не розумію до чого це все йде.
– Я думаю, що з часом все стане на свої місця і все буде зрозуміліше що і до чого.
– Можливо, ти й права, – погодилася з Монікою і продовжила пити каву.

***

Кінець травня — це час найбільшої метушні. Завтра  вже останній екзамен і я отримаю свій диплом. Протягом усього часу дуже сильно підтримували друзі та хлопець. Таккк, ми все-таки почали з Іліаном зустрічатися, я наважилась на цей крок. Отож, сьогодні вечері він мав прийти і допомогти підготуватися до здачі останнього екзамену. Десь о шостій’ я почула стук у двері, пішла відчиняти знаючи вже, хто за ними стоїть. Але яким було моє здивування коли на порозі я побачила свою тітку.
– Привіт, Зоє, що пропустиш до власного будинку, – зі смішком у голосі запитала. Спочатку, ніяк не могла відійти від шоку, адже вона мала приїхати через тиждень, а тут такий от сюрприз.
– Так звичайно тітко, проходьте всередину.

Ми разом пройшли до кухні, розклали все по місцях, що привезла із собою тьотя. 
І в один момент, мене мов облили крижаною водою, я згадала, що ж мав прийти Іліан, але враховуючи усі оці обставини, зараз не сильно палала бажанням знайомити його з тіткою.
– Я на хвилинку відійду, бо потрібно терміново зателефонувати, – промовила я.
– Добре, моя хороша, іди.
Як тільки натиснути хотіла кнопку виклику, почула стук у двері. Моє серце в ту мить пішло у п'ятки. І тепер реально зрозуміла слова Іліана, що долі перечити дуже важко.
– Ти на когось чекаєш? – запитала тьотя виходячи із кухні.
– Ні... Тобто так, – я говорила дуже дивно, начебто через кілька хвилин просто розстріляють.
– Іди вже йому відчиняй, — сказала, гучно засміявшись.

Я завжди дивувалася тому, як мене тітка так швидко може розкрити. От навіть коли я до неї сюди переїхала, вона одразу ж не повірила в історію, що це була моя заповітна мрія. І тому більше чим місяць, не змогла все тримати у собі і розповіла їй історію, яка зі мною сталася. З порозумінням поставилася та навіть сказала, що завтра купить багато смаколиків, і разом будемо заїдати своє горе. Чому разом, ви запитаєте? А тому що, її чоловік саме в той час поїхав на експедицію і тому дуже сумувала за ним.
Дуже рада була, що з'явилася в моєму житті ще одна рідна душа.

– Добре, — промовила, і пішла відчиняти двері.
На порозі переді мною стояв Іліан, а у руках тримав коробку цукерок та квіти.
_ Привіт, це тобі, на удачу, – і зайшовши до будинку, почав цілувати.
– Тихо-тихо, – старалася, щось сказати, відриваючись від його уст, – надіюся, що ці цукерки та квіти справді на удачу, адже вона тобі зараз більше знадобиться, ані ж мені.
– Це ще чому? – промовив здивовано Іліан.
– Ти знімай верхній одяг і роззувайся, а я тобі все розкажу, а точніше ти сам все побачиш.
Взявши Іліана за руку, повела його на кухню.
– От знайомся, це моя тітка Клавдія, а це мій хлопець Іліан.
– Приємно познайомитися! – звернулася, обіймаючи Іліана. Мій погляд помітив, як його тіло напружилися, але він все одно ніжно обійняв тітку і вручив їй букет та цукерки.
– Проходьте, сідайте за стіл, я вам от чаю зробила і дам спробувати солодощі, які із собою привезла, — ставлячи усе на стіл, говорила тітка.
Звичайно, з повним ентузіазмом накинулася на все і кидала інколи погляд на Іліана. Я бачила, що він відповідав на всі питання і усміхався, але помітила, що був чимось не задоволений. Посидівши, так, мовляв у сімейному колі, ми з Іліаном пішли до моєї кімнати. Пройшовши у середину, все-таки наважилась його запитати:
– Іліане, що не так?
– Та все добре, просто ідеально, але поясни чому ти мене не попередила про тітку?– сердитим голосом запитав Іліан.
– Та я сама взнала, коли пішла відчиняти двері тобі, а там опинилася вона.
– Але ж ти могла мені подзвонити.
– Та я хотіла тебе набрати, але в той момент ти постукав у двері і не встигла, – опустивши голову, промовила я, — і чому ти таким тоном зі мною розмовляєш?
– Та нормально до тебе говорю, просто шок від цієї ситуації, що склалася.
Оця його поведінка мені здалася дуже дивною, але я це все скинула просто на невдалий день...
– Ну давай просто це забудемо і почнемо повторювати матеріал до твого екзамену, — промовив Іліан.
Я узяла ноутбук, свої записи та сіла на ліжко до нього. Повторення усього у нас зайняло дуже багато часу, ми просиділи до одинадцятої ночі, а потім я зрозуміла, що мій мозок більше не зможу опрацьовувати інформацію. І тому вирішили, що вже досить та пора лягати спати, набиратися сил. Тихесенько, щоб не розбудити тітку, спустилися на перший поверх. Ніжно на прощання поцілувавши Іліана і побажавши йому солодких снів, попрямувала до своєї кімнати. Переодягнувшись у піжаму та прочитавши ще деякий матеріал, лягла до ліжка.