Розділ 7

Наш вечір проходив дуже чудово. Іліан виявився ще тим романтиком. Він на даху організував вечерю, все навколо було у свічках. Так було гарно та атмосферно. Ми сиділи, їли, пили вино, і просто насолоджувалися один одним. Я раніше такого не відчувала, я розуміла, що ця людина мені подобається, але чи закохана я в нього, я не знала. Але ж, мабуть потрібен час, аби покохати людину.
-Про що задумалась, — запитав Іліан, посадивши мене на свої коліна.
-Та так ні про, що важливе,- обіймаючи його за шию промовила я.
Ми так ще довго сиділи, дивлячись на зоряне небо. От якби такий кожен вечір був, просто сидиш поруч з людиною, для якої ти не байдужий, і просто насолоджуєшся цим моментом, який хочеться розтягнути на все життя.
-Що будемо помаленьку збиратися, а то скоро вже сонце сходитиме, а тобі на навчання зранку.
- Добре, давай.
Ми почали помаленьку спускатися на перший поверх, але коли ми вийшли на вулицю, то аж заклякли. Перед нами просто відкрився чарівний вид. Сонце почало сходити із-за обрію моря. І тому ми вирішили пройти по  берегу. Роззувшись і узявши своє взуття у руки, ми попрямували вздовж берега. Шум води, легенький вітерець, спів чайок - це створювало неймовірну атмосферу. Іліан йшов з боку і ніжно тримав мене за руку. Ми так деякий час погуляли, а потім все-таки вирішили їхати додому.
Коли машина зупинилася біля мого подвір'я, Іліан вийшов із неї і відчинив мене двері, як і завжди. Легенько мене узявши за талію, пригорнув до свого сильного тіла.
-Дуже дякую за такий чудовий вечір та ніч,- промовив він мені, дивлячись у очі.
-І тобі дуже дякую, я рада, що ти з'явився у моєму житті, — промовила тихенько я.
-Я також, — промовив Іліан і поцілував мене у губи.
На цьому прекрасному моменті ми попрощались, і Іліан сказав, що заїде по мене о 9 годині і відвезе до університету. Це означало, що все було уже за мене вирішено, що на першу пару я не піду. Але я б і так не пішла, бо на годиннику зараз 4:30 ранку, а я ще тільки лягатиму спати. Я забігла до будинку швиденько змила косметику, переодягнулась та лягла у ліжечку. Я ще довго не могла заснути, адже мох думки не полишав Іліан.
Прокинулась я зранку він настирливої мелодії на телефон та стуку у двері. Я узяла до рук свій мобільний,коли побачила хто дзвонить усміхнулася сама до себе.
-Алло, — солодко промовила я у трубку.
-Доброго ранку, сонце. Може ти нарешті відчиниш мені двері і впустиш до будинку?
Я аж вскочила з ліжка.
-Як? Ти вже тут?- промовила я  голосно.
-Так, вже як 15 хвилин.
-Зажди зараз я спущуся і відчиню тобі двері.
-Добре чекаю сонце.
Я різко спустилась по сходах, і швиденько побігла до дверей. Відчинивши їх, я побачила дуже шикарну картину. Іліан стояв у костюмі темно синього кольору, а на обличчі красувалась дивна посмішка.
-Так ти ще не зібрана?-промовив він.
-Ще ні, я тільки що проснулась, -з сонною усмішкою промовила я.
-Ну тоді бігом біжи збирайся, а я тебе тут підожду.
-Ти проходь до будинку, щоб  надворі стояти.
-Добре, то тоді я нам зроблю кави, якщо ти не проти?
-Я тільки за, -промовила я і поцілувала його щічку.
Я зі швидкістю світла почала бігти до своєї кімнати. Швиденько прийняла душ, одягла сьогодні блузку та брюки. На голові волосся зібрала у пучок, а на обличчя нанесла легенький макіяж. І все я була готова. Взяла свою сумку та швиденько спустилася на перший поверх. Зайшовши на кухню я побачила, як Іліан ставить приготовлену каву на стіл.
-Проходь і сідай, — промовив він.
Я сіла на стільчик, і спробувала каву. Вона на смак була дуже смачною. Важко це визнавати, але у нього вийшло краще ніж у мене. Недарма він має аромат кави.
Допивши каву, ми попрямували на коридор. Я узула свої балетки та зачинивши двері рушили до машини.
До університету ми домчали за 10 хвилин. Друга пара вже почалася, але я ніяк не хотіла покидати Іліана. Ми разом вийшли із машини, він до мене підійшов,пригорнув та ніжно і водночас пристрасно поцілував у губи.
-Біжи уже на навчання, а я по тебе після пар заїду,- промовив він, відірвавшись від моїх губ.
-Добре, я буду чекати тебе, — сказала я, і цмокнувши його у щічку, побігла до університету.
Знайшовши свою аудиторію, я постукала і вибачившись за запізнення пішла сіла за своє місце. Через деякий час постукали у двері знову, і зайшла Моніка. Вона виглядала так, якто цілу ніч бігла від стаї вовків через густий ліс. Коли їй дозволили сісти, вона прискіпливим поглядом оглянула приміщення, і побачивши мене попрямувала у мою сторону.
-Привіт, Зоє. Як твоє побачення пройшло,- тихенько запитала Моніка.
-Та все добре, бачу у тебе веселіше було,- ледве стримуючи сміх промовила я.
-Ой краще не питай, — промовила подруга,- поговоримо після пари.
Я дуже не любила сидіти на тих парах, де просто вмираєш від нудьги. Викладач монотонно розповідає новий матеріал, таке відчуття, що він сам від свого голосу скоро засне. Я ледве дочекалася закінчення цього катування.
Після пари ми пішли до їдальні. Там собі взяли чаю та пиріжка, і сіли за вільний столик.
-Нумо розповідай, як там пройшло перше побачення?
-Та все було просто чудово, ми з ним поцілувалися.
-Та це і без тебе знала, що ви поцілуєтесь, ти розкажи краще де ви були? - з цікавістю спитала подруга.
- Ну ми поїхали на берег моря, там був будиночок, і нас самому даху був накритий столик, а вид там... просто не передати словами.
-Це так романтично...- промовила захопливим поглядом Моніка.
-А потім ми гуляли по березі моря, і дивилися на схід сонця...- мрійливо промовила я.
-Це дуже класно, я неймовірною рада за тебе.
-А у вас, що сталося? Ти сьогодні просто "така красива"  прийшла.
-Та у нас вчора повний дурдом був, краще не питай.
Ще десять хвилин Моніка розповідала мені, що у них з Марселем сталося. А далі ми пішли знову на наступну пару. День пролетів дуже швидко.
Ми з Монікою вже вийшли з території університету і прямували додому, як в одну мить я відчула на собі чийсь прикріпливий погляд. Обернувшись в ту сторону, я побачила знайому машину та знайомого красеня, який безсоромно розглядав мене.