Проміж густих крон вербного лісу блукало західне сонце. Як тільки воно торкнулося обрію, над дзеркалом води зависла маленька фігурка. Ніч вступала в свої права, накриваючи навколишні території загадковою темрявою. Маленька істота шмигнула у зарослі. Над гладкою поверхнею повисла темна хмара. Здійнявся вітер і поступово розсунув важкі сірі маси, пустивши помітну брязь по воді. Між хмарами показався молодий місяць, його ледь помітні промені освітили берег.
З-за кущів вийшов молодий хлопець. Його босі ноги залишили короткий ланцюжок слідів на піщаному березі. Як і дві сотні років тому, він приходив до озера щоночі, але відтепер парубок не шукав відповіді на свої питання, а просто дивився удалечінь. Можливо, він очікував чогось, а можливо просто дихав свіжим нічним повітрям. Його долю було давно вирішено, а він лиш змирився з обставинами, які був не в силі змінити. Чи міг? Та переступати через власні принципи не став.
#5333 в Фентезі
#1351 в Міське фентезі
подорожі в часі, міфічні істоти , пригоди неординарні герої кохання вибір
Відредаговано: 29.11.2020