27

Дорога до дому була настільки весела, що прийшли аж опівночі. Весь час ми розказували якісь історії, жартували, дуркували. Таксі брати не хотіли, по машину їхати теж був не варіант, там було небезпечно. Вечір був дуже теплий, тому прогулянка перед сном саме те, що нам було потрібне. Прийшовши до дому, ми зрозуміли, що ну дуже вже зголодніли, по суті ми цілий день перебули на каві з круасаном. Довго не чекаючи, дружно пішли на кухню опорожнювати холодильник.  

- О, Сильвія приготувала мої улюблені кекси.- Дрейк взяв цілу тацю і почав наминати - Пригощайся- протягнув мені одного. 

- Дякую. - він виявився дуже смачний. 

Кухарка Сильвія дійсно дуже смачно готувала, і завжди свіженьке. Кожного разу щось нове, тому готових страв у холодильнику я не знайшла. На кухонному столі стояла плетена корзинка з різними овочами. Замість того, щоб хомячити з Дрейком кекси на ніч, я вирішила перекусити огірком, фігура і все таке. Ми присіли за стіл і хлопець, як завжди почав розказувати смішні історії, від яких ну не реально не реготати.  

- Ви довго будете галасувати, спати йдіть?- гаркнув у мене за спиною Даян, що взявся ні звідки. 

- Та ми наче тихо були.- з наповненим ротом озвався Дрейк. 

- Тебе, що вже на огірочки потягнуло?-Даян і собі взяв запашного кекса. 

- А як же.- покривлялась йому- Хочеш, можу поділитись. - протягнула йому надгриженого огірка. 

- А може й хочу! - вихватив його у мене з рук. 

- Е віддай це мій- я обурилась. 

- Візьми собі ще.- і надргизнув мій огірок. 

- Брате, а що там сьогодні в офісі сталось?- поцікавився Дрейк. 

- Небезпека - червоний колір.- коротко мовив Даян. 

- Серйозно, але як це можливо?-  

- Нажаль, поки що вияснити не вдалось, але над цим працюють кращі пошуковці. 

- Надіюсь Даяне, вам вдасться все повернути на свої місця. 

- Будемо сподіватись, ти ж знаєш чим це загрожує суспільству. 

- Я звичайно перепрошую, але про який червоний колір ви говорите? - вставила свої п'ять копійок -  Я нічого не розумію. 

- Та й не треба тобі розуміти, маленька ще. - єхидність Даяна не змінити. 

-Це щось секретне на державному рівні, так?- ну хоть щось, але мушу дізнатись. 

- Можна і так сказати, Мел.- відповів Дрейк.- Брате давай розкажемо, можливо нам пригодиться її допомога. 

- Ой, а толку від неї зараз, про яку допомогу ти говориш. 

- Можливо в магії від мене і не має толку, зате я розумом пішла вище за декого! 

- Ей Даяне, думай ,що говориш.- Заступився Дрейк- Мел не звертай уваги на цього паршивця. 

- Зник один з гримуарів, пророцтво починає здійснюватись.- Даян вирішив все ж розповісти. 

- Що за пророцтво?- поцікавилась, догризаючи другий огірок. 

- В пророцтві сказано, що коли  всі гримуари опиняться в поганих руках і зберуться в єдине, то кінець світу неминучий. 

- Невже ви так вірите у ці передбачення. 

- Ее.. Дівчино не плутай пророцтво з передбаченням.-Даян присів з нами за стіл. 

- Ну але ж тільки один зник, може його просто кудись переховали і забули. 

- Ну ти серйозно, вони зберігаються у таємних сховищах, куди мають доступ лише кровні спадкоємці. 

- А-аа, все так серйозно. Але кому це було потрібно. 

- Зараз стоїть питання, як вони це зробили і в чому наша помилка. Це було практично не можливо. Я сам створював закляття охорони. 

- Можливо ти якраз і припустився якоїсь помилки. 

-Мел це виключено, Даян занадто вже хороший в своїй справі. 

- Тоді, якщо слідувати пророцтву, то всі гримуари в небезпеці?- Куди я потрапила, хочу повернутись до свого звичного життя, і забути все, як страшний сон. 

- І не тільки вони, а й всі ми.- Даян був надто стривожений. 

- Брате, а який гримуар зник?-Запихаючись кексами запитав Дрейк. 

- Бурштиновий. 

- Наскільки я пам'ятаю він належить Лілеусам, чи не так?- я боялась уявити до чого це все може призвести , судячи з розповіді хлопців. 

- Бачу хтось вже почав вчити ази.- Даян з насмішкою хотів мене зачепити. 

-Звичайно, потрібно ж знати історію та покликання свого роду та йому подібних.-  

- О відколи ти вирішила так наполегливо за це взятись, ти ж не вірила у всю цю маячню і не хотіла з нею зв'язуватись.- продовжував топити мене Даян. 

- Тепер повірила, хочу навчитись всього, щоб потім перетворити тебе в жабу і відправити у вільне плавання.- Дрейк від сміху чуть не вдавився кексом. 

- Ти ба в жабу вона мене перетворити здумала. Ти спочатку зцілювати навчись.-обурився Даян.- А то ще вб'єш мене, а так хоч ще поквакаю трохи. 

- Зцілювати кажеш, ну окей.- неподалік в кутку стояв засохлий трояндовий вазон. Я пригадала собі цей момент, коли я вперше за довгі роки зустрілась з бабусею. Чомусь я була впевнена, що у мене все вдасться. Підійшовши до нього, присіла навколішки та заплющила очі. Просидівши над ним декілька хвилин у мене нічого не вийшло. 

- Бачу з мене вийде гарна жаба, або не вийде.- зареготав Даян. 

- Брате для чого ти так, Амаліє не переживай, це складне закляття, тобі спочатку потрібно вивчити базу. 

-У мене все вийде!- як там бабуся казала, потрібно повірити і уявити. Я спробувала ще, цього разу мені здавалось я вклала всю віру і уяву. Раптом відчула легеньке поколювання в пучках пальців. 

- Мел, як ти це зробила.-, почула ошелешені голоси хлопців і розплющила очі.  

-Так, я змогла у мене вдалося!- від щастя аж підпригувати почала, глянувши на пишний квітучий кущ перед собою. Не могла налюбуватись невже це дійсно правда і не сон. 

- А тепер поверни все, як було. - озвався Даян 

- Але навіщо, ти глянь який він красивий. - немогла відірвати погляду. 

- Амаліє, ти трішки перестаралась.- вже лагідніше мовив Дрейк. 

Розвернувшись до хлопців, заклякла з відкритим ротом. Невже це я зробила. Кухня була подібна на якісь джунглі. Здається я не тільки оживила конкретний вазон, а й пришвидшила ріст інших. Повсюди були  розвішані ліани, тільки пригаючих мавпенят бракувало, деякі вже починали цвісти. І десь там серед того лісу були хлопці.