23

Даян. 

Новий день почався з шаленого стуку в двері. Я не встиг розплющити очі, як до кімнати, наче вихор увірвалась мама. 

- Вставай. Вчора я нічого не хотіла ворушити, а сьогодні ти мусиш мені все розповісти. 

- Мамо, котра година, дай поспати.- я з головою заліз під ковдру. 

- Спати вночі потрібно, а ти вже сніданок пропустив.- ця невгамовна жінка зірвала з мене ковдру і жбурнула на землю. 

- Як сніданок? Чому ти скорше не розбудила.- підірвався на ноги і полетів до ванної кімнати. 

- Пошкодувала. Давай збирайся і я чекаю на тебе в кабінеті. 

- Добре мамо, зараз буду. 

Мати вийшла за двері, а я пішов одягатись. Обрав на сьогодні чорний класичний костюм і білосніжну сорочку. По обіді у мене мала відбутися важлива зустріч в офісі, тому потрібно бути при параді. 

Спустився до низу, склалось враження, що всі вимерли, нема ні душі. Навіть покоївки поховались по кутках і їх не чути. Я направився до кабінету мами. Постукавши, увійшов і присів навпроти. 

- Мам, а де всі? 

- Треба було довше спати, то якраз би і приїхали.- Вона сиділа і нотувала, щось в записнику. 

- Я серйозно, мені потрібно було поговорити з Норою. 

- А, як же Амалія, а?- підступно посміхнулась мені. - Чи твої почуття до Нори повернулись. 

- Та до чого тут це, мені потрібно розібратись в одній справі. То де вона? 

- Дівчина поїхала по справах, ввечері буде. Якщо цікаво, то Амалія з Дрейком теж поїхали. 

- Куди?- різко запитав і чуть було не кинувся до дверей. 

-Та яка різниця, вона ж з Дрейком, то все буде добре.- мама наче познущатись хотіла. 

- Скажи, куди вони поїхали.- наполягав на своєму. 

- Та чого ти так нервуєш, невже ревнуєш до брата.- вона засміялась і продовжила щось писати. 

- Жартуєш, ти ж знаєш, що мені це не потрібно.- мене злить така її реакція. 

- Синку, це потрібно кожній людині. Коли прийде час, ти зрозумієш, головне не запізнитись. А то гляди вона стане нареченою твого брата. - останні слова, закарбувалися у моїй пам'яті. - Добре я все скажу, тільки спочатку ти. 

- А що я ? 

- Розкажи, що ви вчора робили в підземеллі і якого чорта на ній була проклята річ.- мама відкинула жарти в сторону і перейшла на серйозний тон- Мій син очолює Міжнародну організацію оборони і безпеки, а не справився з такою дрібничкою. 

- Мамо досить, ти ж знаєш, що весь персонал проходить цілковиту перевірку, і просто так до будинку ніхто не зайде. Тому я і хотів поговорити з Норою. 

-Ти думаєш, це вона? 

- Нічого стверджувати не буду. Проти неї є деякі факти. 

- Які саме? 

- Це таємниця слідства.- усміхнувся, давши зрозуміти, що інформація за інформацію. 

- От хитрун, ну про це я згодом дізнаюсь і сама. Ти мені краще розкажи, якого милого ви потягли Амалію в підземелля, і як вона потрапила за паралель. 

- Мамо, це довга історія.

- У мене є час, я слухаю.- вона комфортніше розмістилась у своєму кріслі, показуючи, що вибору в мене то немає. 

Ця жінка не заспокоїться до поки не дізнається правди. Ця риса мені передалась від неї. Прийшлось мені розповісти про все від самого початку. Вона уважно слухала, часами уточнювала деякі деталі. Я завершив на моменті, як виніс Амалію звідти. 

- Ти завжди казала, що підземелля приховує в собі надзвичайну магічну силу, от ми і подумали , що завдяки їй Амалія поверне свій дар. 

- Синку, як бачиш підземелля збільшило її силу до такого масштабу, що навіть не кожен сильний маг зміг би потрапити у той світ. А у неї сили тоді ще навіть не проявились. 

 - Мам, але що нам в такому випадку робити?- я чомусь скоріше навіть не задумувався про те, що сказала мати. 

- Її потрібно терміново навчати всьому, бо здається мені, якщо вона не справиться з даром, то всіх може чекати біда. 

- Мам, чого ти мені не договорюєш?- я встав з крісла і сперся руками на стіл. 

- Я... з чого ти взяв, я тобі все сказала.- вона втислася в спинку крісла ще дужче. 

-Розповідай, швидко.-я стояв на своєму, бачив, як забігали її очі і вона здалась. 

- Добре, я розкажу про свої припущення, тільки про це не повинен ніхто дізнатись, обіцяй. Від цього залежить життя Амалії, і ми повинні приховувати це до остатнього. 

-Добре, обіцяю. - Я повернувся до свого звичного положення у кріслі. 

- Одним словом, враховуючи всі деталі і те, що я пригадала про її маму, можна зробити однин висновок.- вона замовкла. 

- Ну та кажи вже, не тягни.- мій терпець вривався. 

- Вона Смарагдова відьма. 

- А це ще , що таке? 

- Ти не читав книгу, котру я тобі дала? 

- Ні, якось вчора не вдалось. Розкажи в двох словах, не тягни. 

- Я і так багато чого лишнього наговорила. Прочитаєш -дізнаєшся. 

- Ну мам... 

- Амалія з Дрейком поїхали до неї. А тепер йди, я зайнята. -вона повернулася до свого записника. 

- Дякую за інформацію. 

Вийшовши з кабінету,  мене страшенно мучило незнання про Смарагдову відьму, але у мене лиш залишився час пообідати. Тому вирішив не гаяти його, бо потрібно ще дістатись місця призначення. Робота чекати не буде, я і так собі забагато прогулів дозволив. Потрібно ще два дні наполегливо попрацювати. У вихідні, якщо пам'ять мене не зраджує має відбутись бал-маскарад, тому потрібно підготуватись, як слід, там зберуться всі верхівки. Я швиденько пообідав, зібрав всі необхідні документи і поїхав на зустріч.