21

Весь цей час я відчувала себе овочем. Моє серцебиття,ледь-ледь було відчутне, дихати через раз ставало все важче. Навколо мене всі метушились , а я навіть не могла розплющити очі. Відновити дихання допоміг гіркий напій Жозеліни. Зненацька до мене прибігла Камі, я почула її голос, що вона тут робить, чи це мені мариться. Дрейк почав щось чаклувати, я відчувала його магічне вторгнення в моє тіло. Мені ставало легше дихати, серцебиття відновлювалось, а от тіло починало пекти, чим раз, тим сильніше, що відбувалось я не розуміла.  Як тільки мене роздягли до білизни, я наче на світ народилась.  

-Амалія, як ти ? - Камі дуже нервувала - Я думала, що втрачу тебе. - дівчина почала плакати. 

- Зі мною все добре, правда.- протягнула руку до подруги - Не плач.  

- Хто тобі приніс цю сукню? - запитала Жозеліна. 

-  А я не пам'ятаю.  Здається вранці хтось приходив, але хто? 

- Ще й закляття забуття використали. Розумно.- втрутилась Жозеліна. 

- Що у вас тут взагалі відбувається, хто ви і куди ти потрапила? - подруга почала помітно нервувати. 

- Все добре, я тобі згодом все поясню. Пробач, що не розказала швидше.

Мене вчасно переодягли в новий одяг, бо до кімнати увійшли хлопці. Камі вкрила мене  покривалом і присіла поруч. 

- Як ти, як себе почуваєш?- кинулись до мене. 

- Пробач мене, це моя провина.- хлопець присів навколішки і взяв мене за руку. 

- Даяне все добре,  я маю бути вдячна вам за порятунок. 

Всі крутились біля мене, розпитували чи хочу пити або їсти, чи мені не холодно, чи не жарко. Питали про самопочуття, що п'ять хвилин. Почувся різкий струк у двері вітальні.  На порозі відчинивши двері, стояв старий сивий чоловік у класичному чорному костюмі. Поверху нього був накинутий білий халат. Одразу ж видно - лікар. 

- Доброго дня шановні,  хто тут у нас при смерті? 

- Та наче я... була. - витягнула руку з під покривала.  

- Ви юна леді, не схожі на того, хто вмирає.- посміхнувся чоловік. 

- Містер Кларенс, на ній була проклята річ, будь ласка, перевірте її стан.- заговорила Жозеліна. 

- О це справа серйозна. Кожне прокляття несе за собою різні наслідки, навіть якщо його позбутися, воно залишає по собі слід. 

- Ну то що, юна леді, ви готові до огляду? -підморгнув мені Кларенс і глянув на інших.- А вас мої любі попрошу на вихід.- вказав рукою на двері. 

Коли всі повиходили він взявся за справу. Він водив руками, нашіптував якісь закляття. Потім взяв якусь зв'язку сушеного зілля і запалив наді мною. А воно, як спалахнуло, я було від страху не померла.  Такого огляду у лікаря у мене ще точно не було. 

- Ось це дивина, такого екземпляру, як ви юна леді, я ще не зустрічав. - чоловік  шоковано водив головою. - Думаю на сьогодні огляд закінчений. - він привідкрив двері - Жозеліно, прошу зайти. 

- Щось сталося, не все так добре?- жінка починала панікувати. 

Жозеліна увійшла в вітальню, старець закрив за нею двері і пройшов слідом. 

- З нею все добре, я б навіть сказав чудово. Я не розумію як, але прокляття не залишило і сліду жодного.  

- Але ж ви казали... 

- Я казав.- перебив її чоловік- Але річ йшла про людей і магів.. 

- Може це тому, що недавно її здібності вирішили проявитись. 

- Жозеліно, я живу на цій землі понад сто п'ятдесят років. Я бачив все, і не одне прокляття вивів з ладу. Але щоб тіло повністю поглинуло його, не залишивши і сліду, такого бути не може. 

- Тоді що з нею, як їй допомогти. 

- Допомога дівчині точно не потрібна з такою то силою. Хто їй допомагав окрім мене? 

- Ну, на початку була Нора, а потім мій син.  

- Запросіть його, будь ласка, нам треба поговорити.

Жозеліна підійшла до дверей і погукала Дрейка. 

- О, Дрейк Рокфорд. - Рокфорд, то Даян не збрехав, а це значить, що я можу їм довіряти, пригадала собі матері слова.- Мій любий учень. Ти добре справився. Скажи но, як ти позбавив тіло впливу прокляття. 

- Учителю, у мене не настільки сильний дар цілительства, і наскільки мені відомо, то це не можливо. 

- Я теж так думав, глянь но сам. - чоловік закотивши руки, відійшов трішки в сторону, пропускаючи Дрейка. 

Хлопець підійшов до мене, заплющив очі  і почав водити руками над моїм тілом. 

- Амалія, що ти приховуєш? - прошепотів так, щоб ніхто не чув. 

- Поговоримо пізніше.- відповіла і накрилась ковдрою з головою. 

- Дійсно, дивний випадок, - розвернувся до лікаря. - Думаю, дівчині слід відпочити, давайте пройдемо у столову, поговоримо за чашкою кави. 

- Так-так, ходімо. -підтвердила жозеліна.- Відпочивай люба. 

Вони вийшли з вітальні, а за декілька хвилин до мене навідалась Камі . 

- Мені доручили провести тебе до покоїв.- усміхнулась подруга- Ходімо, проклята моя. 

- Камі пробач, я боялась  тобі розповідати. 

Ми пройшли сходами до гори і  попрямували до моєї кімнати.

- Не переймайся цим , мені Даян про все розповів, поки ви там шаманили. 

- Ви вже познайомились? 

- Так, він хороший хлопець, і до тебе не байдужий. - підморгнула мені -Не втрать такого шансу.  

- Камі перестань,  з його характером, нам точно не по дорозі. 

- Та нормальний у нього характер. Не вигадуй.

- Ну то ось, прошу дуже , не втрачай шансу. 

- Ех, він хорошенький, але я хочу Дрейка. 

- У-у, чим тут запахло.- ми розсміялися.  

Ми давно не бачились, а по телефоні розмови не ті. Тому і просиділи до самого вечора поговоривши.  

Раптом двері в кімнату відчинилися.

- Дівчата ходіть вечеряти, вже всі чекають. - Даян підійшов до мене і подав руку. 

Я глянула на годинник, було близько сьомої.

- Дійсно, я так зголодніла з тими вашими прокляттями.- в підтвердження слів, мій живіт подав звук, і я протягнула руку навзаєм. 

- Гляньте на неї, чуть не померла, і ще жартує.- обурився Даян

- Це в її стилі.- розсміялася Камі, і ми пішли вечеряти.