20

Я спустився в підземелля, брат так і сидів поруч, тримаючи Амалію за руку. Нажаль, тут не було ні дивана, ні ліжка, тому все, що ми могли це перенести її на тепле покривало. 

- Як вона?- підійшов до них і присів поруч.

- Досі без змін.  

- Дякую брате , що залишився, тепер можеш йти відпочивати, я буду тут. 

- Вона моя подруга, тож ти не повинен дякувати. 

- Що між вами. Це ж не просто дружні стосунки.- знову ці дивні відчуття. Чому мене завжди дратувало, коли Дрейк приділяв їй забагато уваги.  

- Ну так, вона мені подобається, але чому ти питаєш?  Невже і сам влюбився.- брат з натяком глянув на мене.  

- Що, я? ...Не вигадуй, я не вірю у цю всю маячню. Мені одного разу вистачило, більше не хочу. 

- Даяне, тобі час про це забути і почати жити заново.- Дрейк підвівся і постукав мене по плечі. 

- Це не те, про що так легко забути. 

- Не обманюй себе, я знаю вона тобі подобається, а може навіть і більше.- брат вийшов за двері. 

Я присів на підлогу спершись об стіну. Підніс Амалію і притулив до себе, так їй буде комфортніше ніж на твердій підлозі.  

- Чому ж я тебе не пам'ятаю.- питався сам у себе. 

 Час йшов, а вона все не прокидалась. Я й сам заснув.  Прокинувся від її ворушіння. Намагався її розбудити, тільки все було марно. З важким трудом вона все ж прокинулася. Ми перекинулись парою фраз, як Амалія схопилась руками за шию і почала хапати ротом повітря. Я намагався їй допомогти, але в цьому випадку мої здібності не допомагали, тому я прийняв рішення негайно нести її до будинку. 

Взявши на руки дівчину, я поніс її по сходах вгору. Відчинивши двері я покликав брата.  

- Дрейку, сюди негайно. Дрейку! - кричав як не в себе.  

- Що сталося синку. - мама вибігла на крик- Що з нею, нічого вам довірити не можна. 

- Мамо, прошу не зараз, клич брата, тільки він в змозі допомогти. - Дрейк, чорт тебе візьми, де ти? 

- Що сталось? На крик прибігла Нора.- давайте я допоможу. Дрейку прийшло запрошення на термінову зустріч і він поїхав. 

Я поклав її на диван у вітальні, а дівчина взялась допомагати. Вона теж мала дар зцілювання, але набагато слабший ніж у брата. 

- Я не можу їй допомогти, вона помирає.- Нора відійшла від Амалії. - Пробачте. 

- Як помирає, ти з глузду з'їхала, мамо допоможи, прошу.  

- Синку, я подзвонила до цілителя він буде за годину, швидше ніяк не вдасться. Потрібно якось трішки протриматись. 

- Дзвоніть до Дрейка негайно! 

- У нього важлива зустріч, не варто його відволікати.- втрутилася Нора. 

- Амалія помирає, чхати я хотів на його зустріч. Дзвоніть.- присів біля Мел, взявши за руку. 

- Даяне, все буде добре, ми врятуємо її.- мама розвернулась і кудись помчала.  

За декілька хвилин повернулася, тримаючи в руках якусь чашку з рідиною. 

- Їй потрібно це випити, воно частково допоможе.- я взяв чашку і приклав до уст дівчини. 

Немічна навіть ковтати не могла, але з кожним ковтком її дихання, відновлювалось. В прихожій почулися голоси. 

- Це напевно Дрейк повернувся. - не встигла мама договорити, як у вітальні з'явилися Дрейк з дівчиною. Я пригадав її, тобі в клубі вони з Мел були разом. 

- Амалія.- дівчина кинулась до подруги- Що з нею? 

- Що трапилось?- заметушився Дрейк, підкочуючи рукава сорочки. 

- Вона помирає. - констатувала Нора, що весь цей час спостерігала, сидячи в кріслі навпроти.  

- Як помирає, я вам довірила найкращу подругу, а ви...- з болем в очах глянула на нас з братом. 

- Спокійно, зараз розберемось, що сталося. Надіюсь, що вдасться знайти причину. 

Дрейк довго сканував Амалію, потім почав начакловувати різні закляття. Ми  ж всі нетерпляче чекали, окрім Нори, що мене дуже здивувало. Дівчина так і залишалась з кам'яним лицем, а потім і взагалі зникла. По чолі Дрейка маленькими крапельками скочувався пів, він був надто виснажений.

- Негайно роздягніть її. - звернувся до мами і подруги. 

- Але для чого синку? 

- Швидко я кажу, немає часу.- взяв мене за плечі - Ходімо, нам треба поговорити . 

- Дрейк, хіба час про щось говорити, там же Амалія. 

- Якраз про неї і поговоримо 

Ми вийшли з вітальні і пішли до маминого кабінету 

- Ти можеш нарешті сказати, що з нею . 

- Сідай. - вказав на диван і присів поруч  

- Ну я чекаю. 

- В нашому домі завівся шкідник. 

- Ти про що? 

- Я про те, що ми не виконали обіцянки, не вберегли її. На ній була проклята річ.

- Тобто це все, через цю кляту сукню, чи що. 

- Схоже, що так. 

- Але, як ми могли цього не відчути. 

- Ти знаєш прокляття було добре приховане, я навіть зцілюючи  не  відчував його. Я потім її тіло наче саме підказку дало, шкіра під ним почала червоніти ніби відштовхуючи. 

- То з Мел все буде добре? 

- Так, зараз підемо провідаємо. Вона вже мала прийти до тями. 

- А де тебе носило?  

- Цікавий випадок, мені прийшов лист про зустріч. Я схопився тай поїхав. Мало того, що на пять хвилин запізнився, то ще й двадцять чекав. Таке враження, наче хтось пожартував. Там неподалік і зустрів Камі. 

- Хм, а може просто хтось не хотів, щоб ти був тут присутній. 

- Можливо і так. Нічого з цим розберемось. - брат піднявся з дивану. - Ходімо нас чекає Амалія.