19

В цей день я знав, що брат запропонує Амалії медитацію. І практично був впевнений, що на неї це не подіє. Тому я був на поготові і як тільки прийшло смс від Дрейка, я одразу ж побіг до них. 

Не розумію чому, але страшенно захотів залишитись з нею на одинці, тому прийшлось випровадити брата. Я планував занурити Амалію в гіпноз, це повинно було б допомогти їй розкритися. Цього мене навчила бабуся, тому і в цій справі я був кращим. Як тільки ми розпочали сеанс, з першої хвилини щось пішло не так. Дівчина мала поступово піддаватись гіпнозу , а вона раптом цілком відключилась. Ледь втримав її , щоб не впала. Я зауважив, що вона практично не дихає, пульс ледь-ледь прощупувався. Тут я  дійсно злякався,  таке в моїй практиці було вперше. Хотів вивести з гіпнозу, та мені не вдалося, потім випробував закляття пробудження але і воно не спрацювало. 

- Та, що з тобою не так.- бурмотав собі під носа - Я ж не вперше стикаюсь з новачками, но такого ще не було. 

Раптом двері відчинились і до нас прибіг задиханий Дрейк. 

- Як добре, що ти прийшов. З  нею щось не так, я не можу зрозуміти що саме. Допоможи мені. 

- Даяне, я ж просив тебе. Що з нею, вона жива?- кричав брат. 

- Жива, пульс слабкий але є. 

- Ти обіцяв не нашкодити.- не переставав горланити Дрейк . 

- Та перестань ти, я й сам переживаю.- не знаходив собі місця.- Ми лиш розпочали, а вона … я навіть дорахувати не встиг. 

- Я ж знав, що не варто вас залишати.- схоже дівчина запала йому до душі, адже його поведінка ніяк не відповідала другу.  

Брат підняв книгу, що так і залишалась лежати на підлозі, почав гортати сторінки. В ній не знайшлось потрібної інформації, тому він знайшов другу і третю, але там теж нічого не було. Підійшов до стелажа з книгами і зі всієї злості стукнув по ньому. Від старості той не витримав і посипався. Всі книги порозліталися по кімнаті, навіть до мене одна долетіла і відкрилася. Я глянув, що в ній. 

- Дрейк, ми знайшли.- зрадів, показуючи йому розворот книги. 

- Що там? - він підійшов до мене - Чудово, це ж те, що треба.- він взяв її і почав вивчати закляття. 

-Ну давай, чого ти тягнеш.- я не міг дочекатися, коли він нарешті візьметься за справу. Хоч ми і були братами, наші здібності відрізнялись. Дрейк успадкував від батька дар цілительства, котрого у мене не було. Ми поклали Амалію на підлогу і хлопець почав чаклувати. Його  долоня почала випромінювати світло,  він провів нею наче сканером над тілом дівчини. І присів мовчки поряд, взявши її за руку. А ось це скажу я вам, мені не сподобалось. 

- Ну що там, не мовчи.- мого терпіння не вистарчало. 

- Все добре, зцілювати її не потрібно, вона просто дуже міцно спить, це як наслідок втручання. 

- Через скільки вона прокинеться? 

- Потрібно зачекати. Це може бути година, а може і день. Доречі,  я чого прийшов, там мама приїхала і шукає тебе. 

- Щось сталось? 

- Незнаю, мені нічого не сказала, як завжди...- обурився Дрейк.

-  Я не хочу її залишати.- глянув на дівчину. 

- Ти йди, а я побуду тут. 

- Добре брате, в разі чого негайно мені пиши. 

Я неохоче вийшов за двері. Мої думки не залишала вона, як я міг так помилитись, я ж лиш хотів допомогти. Піднявшись по сходах, відчинив прохід. 

- Ви що там робили?- мама зустріла мене на порозі - Я ж забороняла туди спускатись. 

- Привіт мамо, ти мене шукала?- провинивши опустив очі. 

- Шукала, Амалія де? 

- З нею все добре.- скоса глянув на двері. 

- Ви і її туди провели. Та ви з глузду зїхали, а якби щось трапилось. Ти ж знаєш, що це за місце.- мама нервово репетувала. 

- Мам, може ближче до теми.- вирішив поки змовчати про сьогоднішній випадок. 

- Ах дійсно, ходімо синку.- взяла мене під руку і повела. 

Ми пройшли повз вітальню і попрямували до маминого кабінету. 

Зачинивши двері з середини, присіли за столом, мама витягла з сумки великий загорток. 

- Це єдиний екземпляр, тому обережно.- простягнула його мені. 

- Що це? - я почав розгортати і побачив книгу. 

- Тут можна сказали легенди прадавнього світу. 

- Але, для чого вона нам? 

- Для того синку, щоб вберегти твою найкращу подругу. 

- Яку ще подругу,не вигадуй. Вона лише моя знайома. Доречі, те за чим ти їхала підтвердилось? 

- Так синку, підтвердилось. Вона дійсно єдина дочка моєї найкращої подруги Талії Блек. - мама усміхнулась.- Колись в дитинстві, ви з Амалією не могли жити один без одного. А ти мій хороший обіцяв одружитись на ній, коли ви будете дорослі. 

-  Мам, що за нісенітниця, я цього не пам'ятаю. 

- Бо ти був ще маленький. Коли вам було по вісім, вони переїхали в інше місто, і наші зв'язки обірвались. Від тоді пройшло вже п'ятнадцять років.  

-Оце так поворот.- шоковано слухав розповідь мами.- Але, як так сталось. 

- Це все доля, синку. Талія була сильною відьмою. Вона мала дар передбачення. Колись, вона просила мене допомогти її доньці, коли та з'явиться на моєму порозі. Я й не думала, що це відбудеться тепер. Тому безсумнівно прийняла її в наш дім. 

- Мамо, а що там стосовно гримуару, тобі щось відомо?- відійшов від теми. 

- Ось тут все й описано.- вона вказала на книгу. 

- Але ж це легенди, хіба можна їм вірити. 

- Кожна легенда Даяне, бере з чогось свій початок. Диму без вогню не буває, кому, як не тобі про це знати, мій вогняний хлопчику. 

- Дякую за допомогу, мам.- поцілував її в щоку - Я можу йти? 

- Так звичайно, любий.- я пішов на вихід- Доречі, нас запросили на бал- маскарад. Амалія теж запрошена. 

-Чудово, коли відбудеться? 

- У ці вихідні, костюми для вас уже підібрані. 

На телефон прийшло смс від брата. 

-Пробач, мені час.- вибіг за двері і помчав до Амалії.